Всесвітній день хворих на епілепсію – 26 березня

Всесвітній день хворих на епілепсію – 26 березня

Щороку для підвищення обізнаності суспільства про епілепсію у багатьох країнах світу відзначається Всесвітній день хворих на епілепсію або Пурпурний день. У цей день пропонується носити одяг пурпурного кольору та проводити заходи на підтримку людей, які страждають на епілепсію.

Епілепсія – це одне із найпоширеніших та найтяжчих захворювань головного мозку. Це «розлад мозкової діяльності, що характеризується стійкою схильністю до виникнення епілептичних нападів, а також нейробіологічними, когнітивними та соціальними наслідками цього стану». Патогенез захворювання являє собою виникнення вогнища підвищеної збудженості у тканині мозку, здатного генерувати судомну активність, що призводить до розвитку або прогресування епілепсії. Діагноз епілепсія передбачає появу щонайменше 1 епілептичного нападу.

Існує багато форм епілепсії з різними клінічними проявами та причинами – від спадкової до наслідків травм головного мозку. Вони вимагають як терапевтичного, так і нейрохірургічного лікування. Тому необхідна діагностика форми захворювання і типу епілептичних припадків. Симптоматична епілепсія може бути обумовлена пухлинами та вродженими вадами головного мозку, наслідками нейроінфекцій та перинатального ушкодження нервової системи, черепно-мозкових травм, інсультів. Медична допомога при епілепсії надається у спеціалізованих медичних закладах (неврологічних, психіатричних). Тривалість нападу (серії нападів) понад 10 хв. є показанням для невідкладної госпіталізації хворого. Бригадою невідкладної допомоги проводяться тільки заходи, спрямовані на переривання нападу та загальні реанімаційні заходи (за потребою).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень, сьогодні понад 70 млн. людей у світі страждає від цієї хвороби. Її частота складає 1-2% у дорослих та 4% в дітей. У Європі на епілепсію страждає 6 млн. осіб, з них 40% не отримує належного лікування.

Епілепсія не тільки призводить до стигматизації (соціального відчуження), але й пов’язана з іншими порушеннями у вигляді депресії, біполярних розладів, синдрому гіперактивності та дефіциту уваги, порушень сну, головних болей. Хворі мають підвищений ризик раптової смерті. Згідно з даними статистики, під час нападу близько 30% пацієнтів, які хворіють на епілепсію, помирають від синдрому раптової смерті. Частота смертності хворих на епілепсію у 2–3 рази вища, ніж у загальній популяції.

У м. Києві у 2020 р. зареєстрована 1421 дитина до 14 років з діагнозом епілепсія, у т.ч. вперше виявлені 133 хворих дитини, під диспансерним наглядом перебувають 1268 дітей. У порівнянні з 2019 р. первинна захворюваність дітей до 14 років скоротилась на 27%. Протягом останнього року загальна захворюваність на епілепсію серед дорослого населення знизилась на 10%. Первинна захворюваність за останні 5 років скоротилась на 13%, за останній рік – на 48%.

Основне завдання протиепілептичної терапії полягає в досягненні свободи від нападів при збереженні максимально можливої якості життя. Досягнення повного припинення епілептичних нападів у хворих на епілепсію є надзвичайно важливим, оскільки дає змогу запобігти різним медичним та соціальним наслідкам, а в перспективі, після досягнення медикаментозної ремісії, домогтися повного припинення прийому препаратів. Особливо актуальною ця проблема є в дітей та підлітків, в яких застосування високоефективних й безпечних протиепілептичних препаратів дає змогу досягти одужання на противагу інвалідності.

Первинна профілактика хвороби включає адекватне лікування захворювань, травм та станів, що можуть призвести до розвитку або клінічних проявів епілепсії, уникнення факторів, що провокують порушення функцій центральної нервової системи: надмірного вживання алкоголю, впливу інших інтоксикацій, порушення режиму роботи, сну і відпочинку.

Кожний громадянин може опинитись у ситуації, коли стане свідком судом у людини, зіштовхнеться з необхідністю надати домедичну допомогу. Не розгубіться і проявіть увагу до постраждалого!

Перед виникненням судом людина може зазнавати галюцинацій (тобто бачити, чути або відчувати щось не існуюче в реальності). Якщо сам постраждалий спроможний розпізнати подібне почуття, він може встигнути повідомити оточуючих про наближення приступу і сісти на землю до виникнення судом. Судоми можуть відрізнятись у своєму прояві, починаючи від короткотермінової втрати свідомості, коли людина виглядає задумливою чи мрійливою, до раптових неконтрольованих нападів судом, при яких спостерігається сплутаність або втрата свідомості протягом кількох хвилин. Мимовільні скорочення м’язів можуть мати локальний характер, охоплювати окрему частину тіла. Можуть бути і генералізовані судоми, які охоплюють багато груп м’язів. У патологічний процес часто втягуються такі життєво важливі функції як: регулювання дихання і серцевого ритму.

Пам’ятайте, що постраждалий не може контролювати рухи свого тіла. Не намагайтесь зупинити або якимось чином стримати постраждалого. Надання допомоги при судомах спрямоване на запобігання отриманню ним травми та забезпечення прохідності дихальних шляхів. Керуйтесь такими правилами:

• приберіть всі предмети і меблі, що знаходяться поблизу постраждалого, які могли б призвести до травми. Подбайте, щоб уберегти постраждалого від небезпечних ситуацій, пов’язаних з вогнем, висотою чи водою;
• захистіть голову постраждалого, підклавши під неї що-небудь м’яке (наприклад, складений одяг);
• якщо в роті постраждалого багато слини, крові або блювотних мас, покладіть постраждалого у стабільне положення на бік, щоб рідина могла витікати з рота;
• не намагайтесь покласти що-небудь між зубами постраждалого, втручання може спричинити додаткове травмування.

Після нападу людина відчуває сонливість і погано розбирається в навколишній ситуації. Дайте їй отямитись. Викличте швидку допомогу та залишайтесь з постраждалим доки його стан остаточно не відновиться. Заспокоюйте та підбадьорюйте постраждалого. Така увага, проявлена до постраждалого, може запобігти тяжким травмам та врятувати йому життя.