Міжнародний день людей з інвалідністю – 03 грудня

Міжнародний день людей з інвалідністю – 03 грудня

У 1981 році ООН проголосила 3 грудня Міжнародним днем осіб з інвалідністю. Це день, коли населення світу повинно усвідомити потреби людей з обмеженими можливостями, побачити реальні виклики, які вони змушені долати щодня. Тема цьогорічного дня: «Не всі види інвалідності – видимі» зосереджує увагу громадськості на таких патологічних станах людини, які виявляються не одразу (психічні захворювання, хронічний біль, втома, порушення зору, слуху, діабет та інше).

За даними ВООЗ, 15% населення світу або понад 1 млрд. людей мають обмеження життєдіяльності, з них 450 млн – живуть із психічними або неврологічними розладами і 2/3 цих людей не звертаються за професійною медичною допомогою через стигму, дискримінацію та недогляд.

 Пандемія COVID-19 сильно вплинула на життя і психічне благополуччя людей з обмеженими можливостями в усьому світі. Поширення обізнаності про невидимі бар’єри, їх наслідки для психічного здоров’я є надзвичайно важливими, оскільки світ продовжує боротися з вірусом. Люди з обмеженими можливостями несуть подвійний тягар через ізоляцію, порушення режиму роботи, зменшення обсягу послуг.

Законодавство країн ЄС спрямоване на соціальний захист людей з інвалідністю, безбар’єрність суспільного середовища, максимальне сприяння особам з інвалідністю з урахуванням їх потреб та інтересів, забезпечення високої якості життя. Позитивні наміри нашої держави щодо цивілізованого вирішення питання інвалідності проявились у ратифікації «Конвенції ООН про права інвалідів». Починаючи з 2018 року, термін «інвалід» в Україні офіційно замінено на ‒ «людина з інвалідністю».

На початку 2020 року в Україні зареєстровано 2,7 млн. осіб, які мають статус людини з інвалідністю, що становить 6,4% від загальної кількості населення. Законодавством України передбачено забезпечення людей з інвалідністю, в тому числі дітей з інвалідністю, пільговим соціально-побутовим та медичним обслуговуванням.

Згідно зі статистичними даними, у місті Києві серед дорослого населення в 2019 році людьми з інвалідністю було визнано 8985 осіб, у працездатному віці – 6055. Серед головних причин інвалідизації дорослого населення – хвороби системи кровообігу, злоякісні захворювання і травматизм (уражає переважно молоде працездатне населення, зазвичай вимагає довготривалого лікування та реабілітації).

В Україні проживає понад 8 млн. дітей, з яких більше 165 тис. – це діти з інвалідністю. У м. Києві кількість дітей з інвалідністю (0-17 років) становить понад 11 тис. У структурі причин інвалідності в 2019 році, як і в попередні роки, на першому місті – вроджені аномалії (54,6 на 10 тис. дітей відповідного віку), на другому – розлади психіки та поведінки (36,2), на третьому – хвороби нервової системи (26,5), на четвертому – хвороби ендокринної системи (25,6). За останні роки інвалідність дітей зросла з 161,7 у 2013 році до 190,6 на 10 тис. дітей відповідного віку у 2019 році.

Внаслідок АТО, значна кількість молоді отримала ушкодження кінцівок, контузії, поранення іншого характеру і, як результат, інвалідність. Частина населення має певні вади від народження або отримала їх у процесі життя від нещасного випадку чи аварії. Всі вони мають право на достойне життя та благополуччя. Тому, важливо забезпечити їм можливість отримати освіту для повноцінного життя, професійної адаптації та реабілітації. В Україні затверджено Концепцію розвитку інклюзивної освіти, її впровадження в загальноосвітніх навчальних закладах, проте, подальшого розвитку потребують положення Концепції, які стосуються інклюзії студентів з інвалідністю в університетське освітнє середовище, а надалі –на ринок праці. Люди з вадами слуху, зору, повинні у процесі освіти отримувати інформацію в найдоступніший для них спосіб. Це візуалізація об’єктів, синхронний переклад, презентаційний виклад матеріалу, практичні види робіт. 

Для успішної соціалізації на підставі індивідуальних програм реабілітації, держава гарантує надання людям з інвалідністю:

• сурдотехнічних засобів;
• протезів очей, щелеп, зубів;
• ендопротезів, сечо- та калоприймачів;
• протезних виробів та ортопедичного взуття;
• окулярів, слухових і голосоутворювальних апаратів;
• мобільних телефонів та факсів – для письмового спілкування;
• засобів пересування, в тому числі крісел-колясок з електроприводом (при наявності відповідного медичного висновку).

 60% випадків втрати слуху в дітей можна запобігти за допомогою простих профілактичних стратегій. Це імунізація дітей від дитячих хвороб, імунізація дівчат підліткового віку та жінок дітородного віку від краснухи до вагітності, за допомогою відповідної гігієни попередження інфікування вагітних цитомегаловірусом, виявлення і лікування сифілісу та інших інфекцій, прийом лікарських засобів тільки під контролем лікаря, скринінг дітей на захворювання отитом середнього вуха, рання перевірка слуху в новонароджених, обмеження впливу професійного та побутового шуму.   Необхідна настороженість батьків щодо зору дітей, впровадження заходів ранньої діагностики, профілактики та лікування природжених і спадкових захворювань ока. Важливим є попередження втрати зору внаслідок вікових змін, цукрового діабету, несприятливих професійних впливів. Рекомендовані регулярні огляди очей з перевіркою гостроти зору, внутрішньоочного тиску, поля зору, стану сітківки, підбором окулярів та ін. Дитині, якій офтальмолог призначив окуляри, необхідно почати носити їх без затримки. Протягом останніх років, перед сучасною медичною наукою і практикою постала проблема тисяч дітей з аутизмом. Виявлення порушень аутистичного спектру є утрудненим до 12-міс. віку. Зазвичай, діагноз можливо поставити після досягнення дитиною 2 років. Батькам необхідно знати: якщо порушення аутистичного спектру діагностуються у віці до 3 років, то спеціальні терапевтичні програми, побудовані на принципах поведінкової терапії, дозволяють більше, ніж половину дітей успішно інтегрувати в загальноосвітні навчальні заклади. При діагностиці розладу в 6-7 років 60% дітей матимуть надалі помірну або тяжку розумову відсталість.

Діабетична нейропатія – одна з головних причин ампутацій нижніх кінцівок. Запорукою підтримки належної якості життя хворих на цукровий діабет є контроль артеріального тиску, регулярні аналізи крові на вміст глюкози і відповідне лікування. Правильний догляд за стопами може запобігти інвалідизації.

Лікарі Київського міського центру громадського здоров'я закликають бути максимально уважними до дітей, близьких людей і до себе. Уникайте ризикованої поведінки, травмувань у побуті та на дорогах, звертайтесь своєчасно по допомогу для попередження невиправних наслідків хвороб та втрати дієздатності.