ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ D

ВІРУСНИЙ ГЕПАТИТ D

Вірусний гепатит D – це захворювання печінки, яке викликане РНК-вірусом гепатиту D (дельта).

Інкубаційний період: 3–7 тижнів.

Інфікування вірусом гепатиту D неможливе без присутності ВГВ тому, що для його розмноження потрібна наявність саме вірусу гепатиту B, із якого будується оболонка ВГD.

Механізм передачі ВГВ: ВГD, як і ВГВ, передається під час контакту з інфікованою кров’ю або іншими фізіологічними рідинами чи статевим шляхом. Передача захворювання від матері до дитини можлива, але буває рідко.

Не поширюється через їжу або воду, обійми, поцілунки.

Симптоми: гострої інфекції ВГD нічим не відрізняються від ознак хвороби при інших гострих вірусних гепатитах: нудота, блювота, біль у животі, втрата апетиту, знебарвлення стільця та потемніння сечі, жовтяниця.

При гострому гепатиті одночасне інфікування ВГВ та ВГD може призвести до гепатиту в середній або тяжкій формі. Одужання повне, хронічний гепатит D розвивається дуже рідко (у менш ніж 5% випадків гострого гепатиту).

Суперінфекція розвивається у випадку, якщо людина інфікувалася вірусом гепатиту D і вже має хронічну інфекцію ВГВ. У таких випадках тяжкість перебігу є в 70–90% хворих і ймовірність розвитку цирозу на 10 років раніше, ніж у людей з моно-інфекцією.

Небезпека: у світі існує близько 15 млн. людей, які мають хронічну ко-інфекцію ВГD/ВГB.

Профілактика:

Основним засобом профілактики інфікування ВГD є вакцинація проти вірусного гепатиту В, але вона не забезпечує захист від ВГD для тих, хто вже був інфікований ВГВ.