Судоми в дітей

Судоми в дітей

Судомні стани – це поширена патологія дитячого віку. Вони зустрічаються у 2-3% дітей у різному віці, мають як епілептичну, так і неепілептичну природу. Приблизно 2/3 судомних нападів у дітей припадає на ранній вік – перші 3 роки життя.

#Судоми – це неспецифічна реакція нервової системи на різні внутрішні або зовнішні фактори. Вони являють собою раптово повторювані самовільні скорочення скелетних м’язів, часто з порушенням свідомості. Як правило, багато патологічних станів супроводжують судоми і саме вони є первинними реакціями при погіршенні життєво важливих функцій. #Епілепсія – це хронічне захворювання, що характеризується повторюваними епілептичними нападами, не спровокованими безпосередньо певною причиною і обумовленими надлишком електричних імпульсів у головному мозку.

Міжнародною комісією з класифікації і термінології Міжнародної ліги боротьби з епілепсією рекомендована заміна слова «судоми» на «напади», тому що не всі напади проявляються саме судомами, тобто супроводжуються руховою активністю. Проте, найбільш небезпечними станами є саме судоми, що часто характеризуються порушенням дихання, серцевої діяльності, наступними за ними метаболічними змінами, порушеннями функцій центральної нервової системи і вимагають активного втручання.

Як правило, наявність судом у дитини потребує від лікаря вирішення широкого спектра задач – визначення причини виникнення судом, можливого їх зв’язку з іншими захворюваннями, в тому числі генетично обумовленими, ризиків повторних епізодів судом, трансформації їх в епілепсію, прогнозу розвитку захворювання, вибору тактики терапії і методів профілактики. Неправильна інтерпретація природи судом, несвоєчасна або неадекватна терапія можуть призводити в майбутньому до форм епілепсії, стійких до протисудомних ліків із вираженими порушеннями нервово-психічних функцій та інвалідності.

Причинами розвитку судом у дітей грудного та раннього дитячого віку є інфекційні захворювання (ГРВІ, пневмонія, запальні захворювання лор-органів, сепсис, нейроінфекції), черепно-мозкові травми, гострі посттравматичні судоми, а також різні епілептичні синдроми. Рідше причинами є вроджені вади розвитку головного мозку, новоутворення, абсцеси мозку. Зустрічаються судоми, що виникають у поствакцинальному періоді, а також при порушенні ритму серця, отруєннях, інтоксикаціях.

Спектр клінічних проявів судом у дітей надзвичайно широкий – від неонатальних і фебрильних судом до епілепсії.

Неонатальні судоми або судоми новонароджених знаходяться в центрі уваги як дитячих неврологів, так і фахівців перинатальної медицини. Ризик розвитку судом у дітей 1 місяця життя вищий, ніж у будь-якому іншому віковому періоді. Чим менший термін, на якому народилось немовля (гестаційний вік) і нижча маса тіла, тим вищий ризик. У цілому неонатальні судоми зустрічаються у 3-5 із 1000 новонароджених, у 2-3 – серед доношених, у 10-15 – серед недоношених. Частота розвитку тяжкої патології в недоношених дітей у багато разів більша, ніж у групах новонароджених без судом. Серед доношених новонароджених у виникненні судом зростає роль нейроінфекцій – менінгіту, енцефаліту, поліомієліту. До пренатальних шкідливих впливів, що можуть спровокувати виникнення судомних станів у дітей, відносять хронічну гіпоксію, тривалу асфіксію плода, гестози (пізні токсикози вагітності з підвищенням артеріального тиску), інфекції та інтоксикації вагітної, пологові травми, затяжні пологи, тощо.

Фебрильні судоми – обумовлені фебрильним підвищенням температури тіла дитини. Механізми впливу підвищеної температури численні та неоднозначні. Багато аспектів проблеми залишаються остаточно невивченими та невирішеними. Фебрильні судоми – це пароксизми різної тривалості, що протікають переважно у вигляді судомних нападів у кінцівках і виникають у дітей грудного раннього та дошкільного віку при температурі тіла не менше 37,8-38,5ºС. Питання вакцинації дітей перших двох років життя з фебрильними судомами відіграє велике значення. Замість цільноклітинної АКДП (адсорбованої кашлюк-дифтерійно-правцевої вакцини) необхідно використовувати АДП (анатоксин дифтерійно-правцевий), оскільки кашлюковий компонент АКДП найчастіше викликає термічні реакції з ризиком розвитку фебрильних судом. Питання планової профілактичної вакцинації проти кору, червінки, епідемічного паротиту має вирішуватись індивідуально.

Епілепсія розвивається приблизно у 18% пацієнтів з неонатальними судомами, в більшості з них вже на першому році життя, може надалі супроводжуватись зниженням інтелекту, церебральними паралічами. Існує багато форм епілепсії з різними клінічними проявами та причинами – від спадкової до наслідків травм головного мозку. Найбільш відомі клінічні форми – генералізовані напади з втратою свідомості, напругою і посмикуваннями в усьому тілі. Зустрічаються напади коротких здригань в усьому тілі або в будь-якій його частині. У дітей напад може захоплювати руки, частину обличчя без втрати свідомості. Один із частих типів нападів у дітей – абсанс, в ході якого дитина застигає і не реагує на звернення. Важливою ознакою нападу є асиметрія рухів, що часто вказує на ушкодження конкретної частини мозку. Тому батькам рекомендовано фіксувати напад у дитини на відео.

У більшості випадків напади закінчуються без втручань протягом секунд або хвилин. Перша допомога полягає в запобіганні травмам, забезпеченні вільного дихання. Для цього пацієнта необхідно покласти на бік обличчям донизу, в такому положенні язик не западе і не перекриє дихання. Уникнути прикусу язика після початку нападу вже неможливо, а спроби дістати язика призводять лише до травмувань. Тому необхідно просто прибрати небезпечні предмети, вкласти пацієнта на бік обличчям донизу і викликати швидку допомогу. Після закінчення нападу, хворому потрібно дати відпочити. Необхідно переконатись, що він прийшов до тями, орієнтується у просторі. Для того, щоб запобігти попаданню харчів та води в дихальні шляхи, дитині не варто давати пити та їсти до повного відновлення.