Що потрібно знати про педікульоз

Педикульоз – це паразитування вошей на тілі людини. Сучасна медицина може похвалитися тим, що перемогла більшість небезпечних захворювань, під час епідемій яких в минулі століття гинули мільйони людей. Однак перемогти цих паразитів поки не вдається.

Людство потерпає від вошей з давніх давен. Перші повідомлення про збудника педикульозу зустрічаються у Аристотеля (IV століття до н. е.).

Засохлі воші були виявлені в стародавніх похованнях людини: у єгипетських, перуанських і індіанських мумій. Воші знайдені також на муміфікованих трупах людей в Гренландії і на Алеутських островах (XV століття).

Майже за 500 років до н. е. Геродот писав, що у єгипетських жерців і писарів завжди були ретельно виголені голови, «... щоб ніяка воша чи інша нечиста тварина не могла причепитися до них, коли вони служать богам ...» З ​​цією ж метою голили голови і підборіддя фараони, царі і вельможі в Стародавньому Єгипті, Вавилонії і Ассирії.

В Європі спалахи педикульозу регулярно спостерігаються протягом 200 років. Пік захворюваності припадає на початок осені, після повернення людей з відпустки, проживання в готелях, пансіонатах та дитячих таборах, подорожування в літаках, поїздах та автобусах.

Педикульоз - досить поширене захворювання. У світі постійному ризику зараження цим захворюванням піддається кілька мільярдів людей. У Києві станом на 01.08.2020 р. зареєстровано 168 випадків захворювання на педикульоз та фтиріоз (5,69 на 100 тис. населення), з них серед дітей до 17 років – 54 випадки (8,99 на 100 тис. населення).

Хоча всім давно і добре відомо, що педикульоз - хвороба соціальна, міцно пов'язана з дотриманням правил особистої та громадської гігієни, питання щодо причини недуги досі залишаються. Помилково вважати, що воші заводяться виключно у людей, які нехтують правилами особистої гігієни. Доведено, що ці комахи віддають перевагу здоровому і чистому, а не брудному волоссю. Вважають, що вошами легше заразитися людям, які часто хвилюються або взагалі перебувають у стані постійного стресу. Тому від педикульозу не застрахований ніхто, незалежно від матеріального становища та дотримання правил гігієни.

На тілі людини паразитує три види вошей: головні, платяні та лобкові. Ураження головними та платяними вошами називається педикульозом, лобковими — фтиріоз. Воші харчуються людською кров’ю, поза «хазяїном» живуть не більше 2-3 днів. Виживають під час звичайного миття волосся, міцно прикріплюючись до волосин. Ці комахи дуже швидко розмножуються – за день самка може відкласти до 10 яєць. Яйця (гниди) зазвичай відкладаються біля коріння волосся, близько до шкіри голови.

Воші – видоспецифічні паразити, від тварин до людини не передаються. Розповсюджуються, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами – одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся та інше. Воша може потрапити з однієї голови на іншу в вагоні електрички, в магазині, на пляжі або в басейні. Збільшенню кількості випадків завошивленості сприяють також скупченість населення в антисанітарних умовах, наприклад, під час воєн чи катастроф, нехтування правилами особистої гігієни.

Основною ознакою головного педикульозу є свербіж волосистої частини голови, який виникає внаслідок подразнення секретом, що виділяють воші в місці укусу під час кровосмоктання. Людина розчісує сверблячу ділянку шкіри та втирає в ранку екскременти воші, в яких можуть міститись рикетсії – збудники інфекційних хвороб. Платяні і головні воші є переносниками волинської лихоманки, висипного та зворотного тифу.

Педикульоз може ускладнюватись розвитком піодермії, виразок, фурункулів при інфікуванні розчуханих ділянок бактеріальною мікрофлорою.

Дезінсекційні заходи при виявленні вошей на будь-якому ступені розвитку (яйце, личинка, доросла воша) повинні проводитись комплексно: обробка голови і тіла людини, його речей (білизни, одягу тощо), а також приміщення де перебував завошивлений.

Боротьба з педикульозом включає механічний, фізичний та хімічний методи. При хімічному методі боротьби використовуються сучасні, зареєстровані в чинному порядку інсектицидні засоби – педикулоциди, які широко представлені в аптечній мережі. Зважаючи на токсичність препаратів, перед їх застосуванням слід уважно прочитати інструкцію.

Пам’ятайте, що обробка педикулоцидами дітей до 5 років, вагітних жінок, матерів-годувальниць, людей з пошкодженою шкірою, тяжко хворих, має свої обмеження. У цих випадках може бути доцільно використовувати механічний засіб, який передбачає звільнення від вошей та яєць шляхом вичісування густим гребенем, обстригання волосся або гоління. Для полегшення вичісування гнид, волосся промивають теплим 5-9% розчином столового оцту. Обстрижене волосся, воші, гниди збирають на папір і спалюють.

Із фізичних методів обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою (кип’ятіння, прасування або камерний спосіб обробки). Завошивлену білизну кип’ятять у 2% розчині кальцинованої соди протягом 15 хвилин, прасують з обох сторін, звертаючи особливу увагу на шви, зборки, зморшки та інше.

До основних заходів профілактики педикульозу відносяться:

• суворе дотримання особистої гігієни у побуті;
• систематичне чищення та догляд за верхнім одягом;
• регулярне прибирання оселі, зміна постільної білизни не рідше одного разу на 10 днів з подальшим її пранням і прасуванням;
• суворе дотримання санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму у дошкільних дитячих, учбових закладах, гуртожитках, готелях, перукарнях, квартирах, під час мандрівок та активного відпочинку, тощо;
• систематичний огляд в дитячих, лікувальних та спеціалізованих закладах на предмет виявлення педикульозу.