Грудне вигодовування після кесаревого розтину

Розвіюємо міфи про грудне вигодовування після кесаревого розтину

Міф 1. Жінка після КР не може годувати грудьми.

З настанням вагітності груди починають готуватися до лактації. Вони не знають (і їм усе одно), якими будуть пологи: вагінальними чи через кесарів розтин. У молочних залозах під час вагітності відбувається те, що передбачено природою, щоб згодом забезпечувати дитину молоком: ростуть протоки, розвиваються долі й альвеоли, збільшуються у розмірах лактоцити – клітини, які продукуватимуть молоко, починається виробництво молозива.

Лактація запускається тоді, коли від матки відділилася плацента. І абсолютно не важливо, чи плацента відділилася сама, чи її відділили в ході операції. Рівень гормонів вагітності падає, на арену виходить пролактин, і через кілька діб приходить молоко. Не тому, що жінка народила природним шляхом, а просто тому, що вона народила. Молоко прибуває навіть тоді, якщо жінка не годувала дитину в перші доби, а так після кесаревого розтину теж буває.

До приходу молока у грудях і кесарських, і некесарських жінок є молозиво – перша їжа малюка, яка здатна забезпечити всі його потреби у перші доби.

Міф 2. У жінки не буде чим годувати дитину одразу після операції, бо вона спочатку нічого не їсть, а потім їсть дуже мало і непоживну їжу.

Молоко виробляється не з вмісту шлунку, а з крові й лімфи, і не тому, що жінка поїла, а тому, що дитина смокче груди. Треба тривалий час жорстко недоїдати, щоб продукція молока знизилася. Та й наш організм заготовляє запаси: кілька кілограмів набраного під час вагітності жиру – це своєрідний вклад у майбутню лактацію. У зв’язку з цим процитую Карлоса Гонсалеса: «Жіноча лактація – не ніжна парникова рослина, а одна з найнадійніших функцій жіночого організму». Тому брак чи відсутність молока через те, що кілька днів мама проживе на розчині глюкози, сухарях і знежиреному бульйоні, – це такий же нонсенс, як відмова здорових нирок через пляшку кока-коли і пачку чипсів.

Так, груди в перші доби виглядають м’якими і порожніми, але не тому, що мама не їсть, а тому, що там є молозиво, яке у всіх виробляється у невеликій кількості. А воно там точно є, і не треба це постійно перевіряти, мацаючи груди, тиснучи на соски, чи дозволяти робити це всім, хто заходить до вас у палату. Ворожити на грудях, визначаючи на око чи за кількістю зцідженого, скільки там молока, – абсолютно невдячна справа. Достатньо просто прикладати дитину, стежачи за динамікою ваги і тим, що в підгузнику.

Міф 3. У перші доби після операції мамі вводять стільки ліків, що краще давати дитині суміш, щоб не нашкодити їй своїм молоком.

Так, мама отримує чимало ліків і під час операції, і після неї. Але ліки, які використовують при КР, здебільшого сумісні з грудним вигодовуванням. Вони можуть взагалі не потрапляти у грудне молоко або потрапляти в мізерній кількості. Часто це препарати (скажімо, то й же антибіотик цефтріаксон), які використовують у педіатрії, причому немовлятам з народження.

Говорячи про «шкідливість» грудного молока жінки, яка отримує ліки після КР, чомусь не згадують про такий важливий момент, як ризики штучного вигодовування у перші доби життя малюка, хоч вони відчутно перевищують ризики лікування.

Міф 4. Для жінки після операції кесаревого розтину грудне вигодовування на вимогу і догляд за дитиною – непомірне навантаження. Для швидкого відновлення їй потрібно шанувати себе, а ГВ почекає.

Родичі іноді роблять ведмежу послугу мамі й малюкові, годуючи його з пляшки, заспокоюючи дурником, напуваючи чудодійними чайками від кольок, носячи на руках годинами, щоб тільки не турбувати зайвий раз породіллю, або домовляються з персоналом, щоб припильнували дитину і дали мамі змогу «відпочити».

Насправді це неправильна і шкідлива тактика. Малюк, який пережив стрес народження через кесарів розтин, особливо потребує, щоб йому допомогли адаптуватися до нового життя мамині обійми і мамине молоко. Саме молозиво, а не суміш, сприяє формуванню правильної мікрофлори кишківника, яка відіграє важливу роль для загального здоров’я. Це особливо актуально для немовляти, яке не проходило через родові шляхи мами і повноцінно не контактувало з нею одразу після появи на світ.

Постійний контакт і часті прикладання – як це не дивно на перший погляд – мамі потрібні не менше. Якщо вони відсутні після пологів, організм сприймає таку ситуацію як втрату дитини, а це може бути чинником, що зумовлює післяпологову депресію. Отримуючи постійні сигнали від немовлятка, контактуючи з ним, годуючи, нюхаючи, гладячи, мама щоразу переконується, що з малюком все гаразд, і їй легше відновити душевну рівновагу після операції.

Годуючи малюка грудьми, жінка більше рухається (навіть просто повертаючись з боку на бік у першу добу, щоб знайти зручне положення для прикладання). Завдяки цьому швидше йде відновлення маминого організму, а ймовірність появи післяопераційних спайок – нижча.

Ще один цікавий факт виявили вчені з Іспанії: ГВ, яке триває довше, ніж 2 місяці після операції, у 3 рази зменшує ймовірність розвитку хронічного болю в ділянці шва після КР.
Для того, щоб мама й дитина отримали всі ці бонуси і налагодили успішне ГВ, їм потрібні допомога й підтримка близьких та спеціалістів. Якщо операція планова – дуже бажано заздалегідь продумати ключові моменти, а також отримати інформацію про те, як дати раду з проблемами ГВ, що можуть виникнути після операції.

Автор — Оксана Семенюк, консультант з грудного вигодовування.

При створенні статті було використано інформацію з сайтів:

http://www.kormim-grudju.com.ua

http://www.e-lactancia.org

http://new-degree.ru