Діагностика ВІЛ

Діагностичне тестування на ВІЛ пройшло довгий шлях з моменту появи на початку 1980-х. Протягом багатьох років досвід проведення серологічних тестів та знання вірусних підтипів допомогли вдосконалити алгоритми тестування, які мають високу чутливість та специфічність, з метою клінічної діагностики. Сучасні імуноферментні аналізи є досить чутливими для виявлення антитіл вже через один-два тижні після інфікування. Різноманітні дослідження на ВІЛ мають важливе значення для підтвердження позитивних скринінгів на антитіла (вестерн-блот, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)), як доповнення до тестування на антитіла (антиген p24, ПЛР) або надання додаткової інформації для лікаря, що лікує ВІЛ-позитивних пацієнтів ( якісна та кількісна ПЛР та генотипізація). Більшість діагностичних лабораторій мають складні алгоритми тестування для забезпечення точності результатів та оптимального використання лабораторних ресурсів. Вибір методів аналізів здійснюється на основі вихідних результатів скринінгу та клінічною інформацією, наданою лікарем - і те, і інше є важливою умовою для здатності лабораторії поставити точний лабораторний діагноз. В основному для скринінгу використовується високочутливий тест з подальшим високоспецифічним тестом для підтвердження.

ВІЛ-інфекція ідентифікується або шляхом виявлення ВІЛ-специфічних антитіл у сироватці крові або плазми, або шляхом демонстрації присутності вірусу через виявлення нуклеїнової кислоти за допомогою ланцюгової полімеразної реакції (ПЛР) чи тестування на антиген p24.

Тестування на антитіла - метод, який найчастіше використовується для діагностики ВІЛ-інфекції. Завдяки високочутливим тестам на імуноферментний аналіз на ВІЛ-1/ВІЛ-2, сероконверсію (або так званий «період «вікна»» - коли людина вже інфікована, але антитіла в крові ще не встигли з’явитися) можна виявити протягом двох-трьох тижнів після зараження, в більшості випадків. У частини ранніх сероконверторів, які все ще знаходяться у «віконному періоді», антиген p24 може стати позитивним до виявлення антитіла. Тому для того, щоб лабораторія могла вибрати відповідне тестування, важливо надати клінічну історію, яка включає будь-яку недавню поведінку з високим ризиком або симптоми, за яких можна запідозрити сероконверсію.

Будь-який скринінговий тест на ВІЛ повинен бути підтвердженим. Вестерн-блот – один із підтверджувальних тестів, який дозволяє візуалізувати антитіла до структурних поліпептидів ВІЛ.

У випадках, коли тестування на антитіла може бути недостатнім, щоб визначити, чи інфікований пацієнт, необхідно провести ПЛР ДНК, метод ампліфікації нуклеїнової кислоти, що дозволяє виявити вірусну ДНК, інтегровану в геномну ДНК клітини господаря. ПЛР особливо інформативна корисна при тестуванні немовлят, народжених ВІЛ-позитивними матерями. Ці діти можуть переносити антитіла, отримані від матері, до 15-місячного віку. Він також корисний при тестуванні пацієнтів, які мають агамаглобулінемію (синдром дефіциту антитіл, який характеризуються відсутністю у крові імуноглобулінів або різким зниженням їх активності, через порушення синтезу або прискорений розпад), або у рідкісних випадках, коли у пацієнтів виявляються симптоми запущеної ВІЛ-інфекції, але відсутні специфічні до ВІЛ антитіла.

Крім діагностичного тестування на ВІЛ, лабораторії можуть також запропонувати кількісне тестування на ПЛР (РНК) (вірусне навантаження), яке використовується на початку медикаментозної терапії та контролю ефективності терапії. Генотипінг ВІЛ є більш новим доповненням до ведення пацієнтів і застосовується для сприяння відстеженню розвитку резистентності до лікарських засобів та керівництва модифікацією підбору антиретровірусних препаратів.

Швидке тестування на ВІЛ (експрес-тестування)

В даний час експрес-тести на ВІЛ, представлені на ринку, по суті, є ІФА, пристосованими давати результат в короткий час. Результати тестування є доступними вже за 5-20 хвилин. Вони інтерпретуються візуально і не вимагають жодних приладів чи інструментів.

Експрес-тести можуть застосовуватися за таких обставин:

- У пологових будинках, при пізньому або відсутності тестувань у вагітної та роділлі. Швидкий тест допомагає прийняти рішення щодо використання антиретровірусної терапії для запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини.

- При аварійних ситуаціях - швидке тестування пацієнта та потерпілого за усвідомленою згодою використовується для вирішення питання про застосування постконтактної профілактики.

- При скринінгових програмах для вразливих груп населення, наприклад, споживачів ін’єкційних наркотиків, секс-працівників та чоловіків, які мають статеві стосунки з чоловіками.

- При звичайній роботі закладу охорони здоров’я, що надає послуги з консультування та тестування на ВІЛ.

Проте, слід зазначити, що: експрес-тест - це лише один із форматів ІФА та вимагає підтвердження додатковими методами, у разі позитивного результату.

Джерела:

https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2095005/

https://www.aids.gov.hk/pdf/g190htm/03.htm