Чому не можна ігнорувати депресію?

Чому не можна ігнорувати депресію?

Пандемія, ізоляція, соціальне дистанціювання та інші зміни в повсякденному житті, викликані COVID-19, призводять до певних змін у психологічному стані людей. Тривожні та депресивні розлади посилюються в тих людей, які важко перенесли хворобу, втратили своїх рідних, пережили інші негативні зміни в житті.

Депресія – це узагальнене поняття, яке ми часто використовуємо, для того, щоб наголосити на поганому настрої, відчутті втоми, апатії та порожнечі. При певних умовах, ці почуття позначаються на нашому фізичному стані: порушується сон та апетит, позбавляючи нас здатності працювати та навчатися, розв’язувати проблеми, посилюючи відчуття втрати контролю над життям та відчаю. Генетична схильність лише частково впливає на виникнення депресії. Досить часто на її початок впливають різні стресові фактори (втрата роботи, нездатність порозумітися з близькою людиною, поганий економічний стан, тощо). Ізоляція, спричинена пандемією COVID-19 може призводити до зниження можливості отримання підтримки з боку сім’ї і друзів, погіршувати соціальні зв’язки з іншими та загострювати почуття самотності, призводити до інших проблем, пов’язаних зі здоров’ям. Якщо залишити ці психічні симптоми без лікування, вони можуть мати довгостроковий вплив на психологічне благополуччя людини.

У Міжнародній класифікації хвороб 10 або 11 перегляду описано багато станів, які називаються «депресією» (сезонний афективний розлад, біполярний розлад I типу, депресивний розлад тощо).

Сезонний афективний розлад («сезонна депресія», «зимова депресія», «весняна млявість» «літня депресія») – це різновид афективних розладів у людини, яка протягом більшої частини року має нормальне психічне здоров'я, а в певні пори року (зазвичай узимку) виявляє депресивні симптоми. Людина може відчувати посилене бажання спати вдень, зниження енергії та настрою, посилення тривоги, зміну настрою весною та влітку. Основною причиною розвитку сезонної депресії є розбалансування та зниження рівня гормонів (нейромедіаторів): мелатоніну (гормону сну), серотоніну (гормону гарного настрою), ендорфіну (гормону задоволення) та норадреналіну (гормон психо-рухової активності). Кількість сонячного світла, що сприймається людським оком (сітківкою ока), впливає на синтез мелатоніну, який тісно пов'язаний із синтезом серотоніну. Його попередником є амінокислота триптофан (її ми отримуємо з їжею). На цей процес впливає зменшення світлового дня в осінньо-зимовий період. Коли рівень серотоніну суттєво зменшується, ми починаємо відчувати поганий настрій.

Також причинами цього можуть бути:

• Тривале перебування у приміщеннях зі штучним освітленням, здебільшого холодного спектру. Так зване «синє» біле світло (4300-4500 К) – впливає на організм тонізуюче, збуджуючи нервову систему.
• Дефіцит вітаміну D може призводити до депресивного стану. При наявності дефіциту вітаміну D варто звернути увагу на харчування, додати до раціону м’ясні продукти, особливо рибу. Лікар може призначити спеціальні вітамінні препарати. Важливо стежити за дефіцитним станом вітаміну D в дітей, а також у дорослих, які практикують вегетаріанство, жінок у клімактеричному періоді та чоловіків віком від 60 років.
• Хронічний недосип та порушення циркадного ритму, пов’язане із необхідністю працювати вночі та надмірним використанням цифрових пристроїв у вечірні години.

Коли варто турбуватися і звертатися по допомогу?

Про ймовірність розвитку клінічної депресії може свідчити тривале зниження настрою (понад 2 тижні) у поєднанні з іншими симптомами, зокрема:

• втрата інтересу до щоденної активності;
• відсутність задоволення (гедонія);
• зміна ваги – втрата або набір;
• хронічне порушення сну;
• дратівливість, збудливість або загальмованість;
• відчуття відсутності енергії, хронічної втоми;
• відчуття провини, власної некомпетентності;
• важко зосередитися, ясно думати, завершувати справи вчасно;
• думки про смерть, спроби заподіяння шкоди самому собі.

При цьому важливо виключити наявність іншої патології та хвороб, зокрема: порушення в роботі щитової залози, проявів цукрового діабету I типу на ранніх стадіях, органічні ураження (вікові порушення мозку, тощо).

Обов’язково потрібно звернутися до лікаря, бо саме він має ставити діагноз, підібрати адекватне лікування. Зазвичай легкі та середньо легкі форми депресії не потребують, призначення антидепресантів, але вимагають корекції режиму, психотерапії, як способу розібратися з тим, чому стався даний депресивний епізод, як керувати своїми думками, нейтралізувати негативні, відновлення позитивного ставлення до себе.

Сьогодні, найбільш ефективним видом психотерапії є когнітивно-поведінкова терапія, терапія розв’язання проблем, психодинамічна психотерапія, арт-терапія, музикотерапія. Лікування повинне відбуватися під наглядом психіатра або сімейного лікаря. У жодному разі не можна займатися самолікуванням, чи вважати, що депресивний настрій сам по собі пройде (за винятком сезонних станів). Підтримка з боку рідних теж дає можливість людині швидше одужати та відчути радість життя.