Анемія

Анемія або недокрів'я – це патологічний стан, що характеризується зменшенням концентрації гемоглобіну (< 130 г/л - для чоловіків і < 120 г/л - для жінок) у крові і, в більшості випадків, числа еритроцитів в одиниці об'єму крові. Приблизно 1,8 млрд. осіб у всьому світі страждає на анемію різного ступеня. За даними ВООЗ, найчастішою формою анемії є залізодефіцитна анемія.

Залізо – це важливий мікроелемент, який необхідний для нормального функціонування організму. Він входить до складу багатьох білків і бере участь у найважливіших біохімічних реакціях вироблення енергії в організмі – циклі Кребса.

Існує залежність між частотою виявлення залізодефіцитної анемії та рівнем соціально-економічного розвитку регіону. Анемія може виникати в будь-який період життя людини, (не тільки при захворюваннях, але і при фізіологічних станах – вагітності, годуванні груддю, при посиленому рості дитини, після перенесених операцій). Причинами залізодефіциту можуть бути недостатнє споживання їжі з певним вмістом заліза (м'ясо, печінка, морські продукти, тощо), хронічна крововтрата, супутні захворювання, недостатня здатність організму засвоювати залізо внаслідок генетичної особливості або побічної дії деяких лікарських препаратів, радіація та інші токсичні фактори довкілля.

Залізодефіцит проявляється порушенням синтезу гемоглобіну внаслідок залізодефіциту в кістковому мозку і сироватці крові. Головними клінічними проявами для усіх видів анемії є загальноанемічний симптомокомплекс, в основі якого – кисневе голодування або гіпоксія життєво важливих органів. Блідість шкіри та слизових оболонок залежить від тяжкості анемії. Хворий скаржиться на запаморочення, головний біль, дратівливість, сонливість, зниження працездатності, стомлюваність, втрату свідомості. Погіршення постачання серцевого м'яза киснем проявляється болем у серці, ослабленням серцевих тонів та систолічним шумом у серці, пришвидшенням пульсу. Прояви з боку ендокринної системи – можливе порушення менструального циклу в жінок, ознаки зниження функції щитоподібної залози – сухість шкіри, випадіння волосся, апатія, «симптом брудних ліктів». З боку шлунково-кишкового тракту спостерігається диспептичний синдром – знижена секреторна функція шлунка, підшлункової залози, печінки. У хворих прискорене дихання, як компенсаторна реакція на гіпоксію.

Існують переконливі докази того, що в дітей віком від 6 до 24 міс. із залізодефіцитною анемією підвищується ризик погіршення розумового, моторного, соціально-емоційного та нейрофізичного розвитку.

Протягом останніх 5 років у м. Києві загальна захворюваність на анемію в дорослих знизилась на 10,8%, первинна – на 19,7%. У дітей 0-17 років за цей же період загальна захворюваність на анемію зменшилась на 19,2%, первинна – навіть на 32,2%.

Діагноз залізодефіцитної анемії встановлюється за аналізами крові, розмірами еритроцитів. Ступінь тяжкості анемії діагностується на підставі зниження концентрації гемоглобіну.

Природним джерелом заліза слугує їжа. Щоденно людина споживає з їжею 10–20 мг заліза, з яких засвоюється не більше 2 мг. При цьому під час менструації приблизно 75% здорових жінок втрачають 20–30 мг заліза. Така його кількість не може бути засвоєна навіть при великому вмісті заліза в їжі і внаслідок цього виникає дисбаланс, який спричиняє розвиток анемії. Вагітність призводить до виникнення залізодефіцитного стану, оскільки в цей період відбувається підвищене споживання заліза, необхідне для розвитку плода. Процес всмоктування заліза під час вагітності посилюється і в I триместрі становить 0,6–0,8 мг/добу, в II триместрі – 2,8–3 мг/добу, в III триместрі – до 3,5–4 мг/добу. Однак це не компенсує підвищене витрачання елемента, особливо в період, коли починається кістково-мозкове кровотворення плода (16–20 тижнів вагітності) і збільшується маса крові в материнському організмі. Для відновлення рівня заліза, витраченого в період вагітності, пологів і лактації, потрібно не менше 2–3 років.

Збагачення організму залізом є основним методом, спрямованим на лікування та профілактику залізодефіцитної анемії. Клінічна медицина має у своєму розпорядженні велику кількість різноманітних лікувальних засобів, що містять залізо. Пріоритетними серед них в більшості випадків є сучасні препарати тривалентного заліза. У післяпологовому періоді при лікуванні анемії середнього та важкого ступеня тяжкості використовують внутрішньовенне введення препаратів заліза. Директивним документом для лікування і профілактики залізодефіцитної анемії в нашій країні є наказ МОЗ України від 02 листопада 2015 року №709 «Уніфікований клінічний протокол первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги: залізодефіцитна анемія».

Природною профілактикою для доношених дітей вважається виключно грудне вигодовування до 6 міс. життя. Оскільки біодоступність заліза з грудного молока дуже висока, грудне вигодовування забезпечує організм дитини достатньою кількістю заліза.

Окремо виділяють анемію, пов'язану з хронічним запальним, інфекційним або пухлинним процесом, що пригнічує продукцію еритроцитів і порушує обмін заліза. Особливо це важливо для вагітних. Ранній початок статевого життя, часта зміна статевих партнерів, низька сексуальна культура і соціальний рівень призводять до інфекційних процесів у нижніх відділах статевих шляхів. Анемія обумовлює дефіцит глікогену в піхві, де не можуть нормально існувати лактобактерії. На цьому фоні формується хибне коло – при дефіциті глікогену використання пробіотиків для лікування дисбіозу не дає результату – лактобактерії не приживаються і внаслідок цього у вагітних розвиваються вагініти, плацентарна дисфункція. Під впливом інфекцій пригнічується кровотворення і порушується обмін заліза, а залізодефіцит ускладнює запальні процеси у статевих органах. Такі особливості жіночого організму потребують усвідомленої поведінки для збереження репродуктивної функції.
У 2016 р. ВООЗ прийняла рекомендації, спрямовані на профілактику залізодефіцитної анемії ще до настання вагітності: всі жінки, які мають менструації, входять до групи ризику щодо розвитку залізодефіцитної анемії та залізодефіциту.