Аналітична довідка про стан епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу в місті Києві станом на 01.10.2019 року

Аналітична довідка про стан епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції/СНІДу в місті Києві станом на 01.10.2019 року.

Інформаційний бюлетень.

З моменту виявлення першого випадку ВІЛ-інфекції в м. Києві в 1987 р. до 01.10.2019 р. офіційно зареєстровано 24062 випадків ВІЛ-інфекції, померло за період епідеміологічного нагляду 3655 ВІЛ-інфікованих осіб, з них від СНІД- індикаторних захворювань 2641 осіб.

Станом на 01.10.2019 р. число ВІЛ-інфікованих громадян України, які перебувають під медичним наглядом в КМЦ СНІДу, становить 13283 + 91 пацієнт з іноземним громадянством. Кількість пацієнтів, у яких хвороба набула IV стадії (СНІД), складає 2887 осіб + 20 іноземних громадян. Показник поширеності ВІЛ-інфекції склав 439,5 на 100 тис. населення (на 01.10.18 р. цей показник становив 473,4 на 100 тис. нас.), показник поширеності СНІДу – 97,8 на 100 тис. нас. (на 01.10.18 р. – 100,2 на 100 тис. нас.).

ВІЛ Всього протягом 9 місяців 2019 р. зареєстровано та офіційно взято під медичний нагляд в закладах охорони здоров’я м. Києва 1543 ВІЛ-інфікованих осіб (в т.ч. 275 осіб були переведені під нагляд з інших регіональних центрів СНІДу або відновлені на «Д» обліку в КМЦ СНІДу, 121 дитина на моніторингу та 19 іноземних громадян). Тобто за 9 місяців поточного року діагноз ВІЛ-інфекції вперше встановлений 1249 громадянам України (відповідно до даних ф. №1- ВІЛ/СНІД), що на 11% менше в порівнянні з аналогічним періодом 2018 р. (за 9 місяців 2018 р. – 1407 осіб). Серед зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфекції 129 припадає на дітей до 14 років, з них 8 дітей з остаточно встановленим діагнозом, а решта, 121 осіб, залишаються на моніторингу. Рівень захворюваності на ВІЛ-інфекцію в звітному періоді розрахований на число осіб з остаточно встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції (без урахування дітей на моніторингу), число яких становило 1128 осіб (Табл. 1). Тож, показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію склав 38,2 на 100 тис. населення.

 Домінуючим шляхом інфікування ВІЛ серед нових підтверджених випадків ВІЛ-інфекції (без урахування дітей на моніторингу) залишається статевий, на нього припадає 74,4% (839 випадків), на парентеральний (внаслідок вживання наркотичних речовин ін’єкційним шляхом) припадає 24,8% (280 випадків), вертикальний (від ВІЛ-інфікованої матері) -  0,7% (8 випадків) та 0,1% (1 випадок) - шлях інфікування залишився невстановленим (Табл.2).

Частка ВІЛ-позитивних осіб, інфікування яких пов’язано з гомосексуальними контактами, серед усіх інфікованих статевим шляхом дещо знизилась в порівнянні з минулорічним періодом і склала 19,19% (за 9 місяців 2018 – 20,5%). Структура шляхів інфікування ВІЛ-інфекцією серед вперше за 9 місяців 2019 р. виявлених пацієнтів (без дітей на моніторингу) в залежності від статі.

Як і в минулі роки, за 9 місяців 2019 р. кількість чоловіків серед вперше виявлених та взятих під медичний нагляд ВІЛ-інфікованих осіб більша, ніж кількість жінок, співвідношення між чоловіками та жінками складає майже 2:1, тобто поставлено на облік 65,3% чоловіків та 34,7% жінок старше 15 років.

Аналіз вікової структури нових випадків ВІЛ-інфекції свідчить про те, що особи у віці 25-49 років залишаються переважною частиною таких випадків – 73,0% (912 осіб) від їх загальної кількості (за 9 місяців 2018 р. – 73,2% - 1030 осіб). Як і раніше, вперше виявлена ВІЛ-інфекція частіше реєструється у віковій групі 30-39 років (37%). (Табл. 2).

Клініко-епідеміологічна характеристика осіб з вперше діагностовано ВІЛ-інфекцією свідчить про те, що майже однакова їх частка виявляється на І-ІІ та ІІІ-ІV клінічних стадіях хвороби (табл.3). Всього ж на пацієнтів, виявлених на І-ІІ стадіях захворювання припадало 51,9% (за 9 місяців 2018 р. - 49,1%) і на ІІІ-ІV стадії – 48,1% (за 9 місяців 2018 р. - 50,9%). Щорічна реєстрація нових ВІЛ-інфікованих пацієнтів, хвороба у яких набула ІІІ-ІV стадій, на рівні майже 50% свідчить про великі прогалини в тестуванні за ініціативою медичного працівника, адже більшість цих пацієнтів роками звертається за медичною допомогою до різних фахівців, але їм пропонують обстеження на ВІЛ-інфекцію лише в пізніх стадіях ВІЛ-інфекції. За шляхами інфікування, як і в минулі роки, більше занедбаних випадків ВІЛ-інфекції (пізня діагностика) спостерігалась у осіб, що інфікувались парентеральним шляхом внаслідок вживання ін’єкційних наркотичних речовин – 61,4% (в І-ІІ стадіях зареєстровано 38,6%). Більш раннє виявлення ВІЛ-інфекції (56,3%) зафіксовано серед осіб, що інфікувались статевим шляхом, на занедбані випадки припадає 43,7% випадків (мал.2). За статтю, як і в минулі роки, більш раннє виявлення ВІЛ-інфекції (56,8%) спостерігається серед жінок (мал.3) за рахунок обов’язкового обстеження на ВІЛ-інфекцію вагітних. Саме серед цієї групи жінок реєструється найбільша кількість ВІД-інфекції в стадії безсимптомного носійства.

Розподіл ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД осіб в адміністративних районах міста є нерівномірним. Цей показник розраховується не за місцем офіційної реєстрації, а за місцем фактичного проживання пацієнта на момент постановки на облік. Рівні захворюваності на ВІЛ-інфекцію, які перевищують середній показник по місту Києву, зареєстровано в Дніпровському (48,1), Шевченківському (46,0), Святошинському,  Подільському та Деснянському районах (45,2 на 100 тис. населення) (Табл.4). Рівні захворюваності на СНІД, які перевищують середній показник по місту Києву, зареєстровано в Святошинському (14,9), Подільському та Дніпровському (по 14,5) та Шевченківському (14,0 на 100 тис. населення). Зростання рівня захворюваності на СНІД в порівнянні з відповідним періодом минулого року, зареєстровано також в Оболонському, Солом’янському та Печерському районах міста. Але цей показник епідемілогічно не дуже інформативний, оскільки враховує район проживання пацієнтів, прописаних в Києві, на момент постановки на облік і не враховує міграцію. Щодо іногородніх пацієнтів, взятих під медичний нагляд, тут також враховується район їх проживання в Києві, що збільшує захворюваність в районах з нижчим рівнем орендної плати за житло.

СНІД За 9 місяців 2019 року вперше було офіційно зареєстровано та взято під медичний нагляд 359 громадян України + 3 іноземці, у яких ВІЛ-інфекція набула IV стадії (СНІД). Показник захворюваності на СНІД за 9 місяців 2019 року зменшився і склав 12,2 на 100 тис. нас. (за 9 місяців 2018 р. – 13,8). Більшість хворих на СНІД громадян України були інфіковані ВІЛ статевим шляхом – 64,6% (232 випадки), парентеральним, внаслідок вживання ін’єкційних наркотиків,  – 35,1% (126 випадків) та 0,3% (1 дитина) від ВІЛ-інфікованих матерів.

Як і в минулі роки, за 9 місяців 2019 р. серед вперше виявлених та взятих під медичний нагляд ВІЛ-інфікованих осіб в стадії СНІД, переважають чоловіки, співвідношення між чоловіками та жінками складає 2,1:1, тобто поставлено на облік 67,9% чоловіків та 32,1% жінок, у яких хвороба набула стадії СНІД.

Аналіз вікової структури нових випадків СНІДу свідчить про те, що особи у віці 25-49 років залишаються переважною частиною таких випадків – 82,5% (296 осіб) від їх загальної кількості (за 9 місяців 2018 р. – 83,5% - 335 осіб). Як і раніше, вперше виявлена ВІЛ-інфекція в стадії СНІД частіше реєструється у вікових групах 30-39 та 40-49 років (42,3% та 35,7% відповідно).

З числа вперше зареєстрованих пацієнтів з IV стадією (СНІД), 279 осіб було взято на диспансерний облік з ВІЛ-інфекцією в 2019 р., що склало 77,7% (за 9 місяців 2018 р. - 86,9%). А решта - 80 осіб, певний час перебували на обліку з І-ІІІ стадіями ВІЛ-інфекції, але все ж таки діагноз їм було змінено на СНІД в ході клініко-лабораторного дообстеження. Ще 92 пацієнти з ВІЛ-інфекцією в IV стадії (СНІД) були переведені з інших регіональних центрів СНІДу або відновлені на диспансерному обліку завдяки роботі неурядових організацій. Як і в минулі роки, найбільш поширеним СНІД-індикаторним захворюванням у вперше зареєстрованих пацієнтів зі СНІДом залишається туберкульоз, на долю якого припало 50,4%. Пацієнти з синдромом виснаження, обумовленим ВІЛ, та  з пневмоцистною пневмонією – по 8,9% (Мал.4).

Смертність Одним з основних комплексних вимірів, що характеризує епідемічну ситуацію з ВІЛ-інфекції в регіоні є показник смертності. Так, за 9 місяців 2019 року померли 333 пацієнти диспансерної групи + 2 іноземних громадянина: 227 чоловіків та 106 жінок (+2 іноземці). З них більшість - 82,6% - це особи у віці 25-49 років (не враховуючи іноземців), 16,2% - особи у віці 50 років і старші, 0,6% - особи у віці 18-24 роки та 0,6% - діти у віці 10-14 років. Намітилась тенденція до збільшення відсотка померлих у віці 50+:  в порівнянні з аналогічним періодом 2017 та 2018 р.р. – 10%,  14,6%, 16,2% відповідно, що може свідчити про подовження строків життя ВІЛ-інфікованих осіб завдяки лікуванню. Загальне число померлих в звітному періоді дещо збільшилось в порівнянні з аналогічним періодом минулого року (за 9 міс 2018 року померло 302 пацієнти диспансерної групи + 3 іноземці). Показник смертності від СНІДу також ненабагато збільшився і склав 6,9 (6,4 на 100 тис. населення за 9 місяців 2018 р.). Всього з числа померлих 68,2% отримували АРТ, 43,2% отримували АРТ більше 12 місяців (за 9 міс 2018 року - 68,9% та 40% відповідно).

         Зберігається щорічна тенденція до зменшення частки померлих осіб, які інфікувались ВІЛ парентеральним шляхом і, відповідно, збільшення частки тих, хто був інфікований статевим шляхом. Але відсоток померлих осіб, які були інфіковані ВІЛ парентеральним шляхом все ще вищий: серед громадян України 54,1% інфікувались ВІЛ парентеральним шляхом (внаслідок вживання наркотичних речовин), 2,4% - статевим (гомосексуальний) та 42,3% - статевим (гетеросексуальний) шляхом, 0,6% - діти, народжені ВІЛ-інфікованою матір’ю та у 0,6% померлих шлях інфікування ВІЛ залишився невстановленим.

Померли від захворювань, безпосередньо пов’язаних з ВІЛ-інфекцією 206 осіб (61,9%, за 9 міс 2018 р. - 62,6%, за 9 міс 2017 р. - 62,8%), у 193 осіб хвороба набула IV клінічної стадії. Як і в минулі роки, ко-інфекція ВІЛ/ТБ залишається основною причиною смерті ЛЖВ, за 9 місяців 2019 р. 83 особи (24,9% від загальної кількості померлих) померли внаслідок ко-інфекції ВІЛ/ТБ.

Всього серед померлих мали ко-інфекцію ТБ/ВІЛ 151 особа (45,3%). З числа осіб, які мали поєднану патологію ВІЛ/ТБ, 119 особи (78,8%) померли від хвороб, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією; 5 осіб (3,3%) - внаслідок вірусного гепатиту В/С, цирозу печінки; 12 осіб (7,9%) - внаслідок інших захворювань, не пов’язаних з ВІЛ-інфекцією (ГССЗ, ГПМК, онкозахворювання, тощо), 7 осіб (4,6%) від інших причин, серед яких 4 випадки передозування наркотичних речовин, 2 ДТП, 1 важкі тілесні ушкодження, нанесені невідомими, та у 8 осіб (5,4%) причина смерті залишилась невідомою. З 151 особи, що мали ко-інфекцію ТБ/ВІЛ, 33 особи потребували, але з різних причин не отримували АРТ - 21,9%.

         Серед загальної кількості померлих за 9 місяців 2019 р. ЛЖВ, причини смерті пацієнтів диспансерної групи, не пов’язані з ВІЛ-інфекцією розподілились таким чином: 5,1% внаслідок вірусних гепатитів або цирозу печінки вірусної етіології (всього серед померлих мали ко-інфекцію ВІЛ/ВГ – 181 особа – 54,4%), 15% від інших захворювань (ГССЗ, ГПМК, онкологічні захворювання, ін.), 7,5% склали інші причини смерті (3 ДТП, 5 травми внаслідок побиття, 15 випадків передозування наркотичних препаратів та ін.) та у 10,5% причина смерті залишилась невідомою.

В загальній структурі смертності пацієнтів диспансерної групи звертає на себе увагу значне збільшення відсотку осіб, причина смерті яких залишилась невідомою: з 1,3% (4 пацієнти) за 9 місяців 2018 року до 10,5% (35 пацієнтів) в звітному періоді.  При цьому з 35 пацієнтів, причина смерті яких залишилась невідомою, більшість померли протягом 9 місяців 2019 року в межах міста, більше половини (22 особи) отримували АРТ, з них 18 осіб – більше 12 місяців, тобто пацієнти знаходились під пильним медичним спостереженням.

         Незважаючи на роботу по розширенню доступу пацієнтів до АРТ, серед померлих за 9 місяців 2019 року відсоток осіб, які потребували, але не отримували лікування, не змінився в порівнянні з минулорічним періодом і склав 31,2% (31,1% за 9 місяців 2018 р.), дещо змінилась структура причин, через які АРТ не було призначено. Серед померлих, які потребували, але не отримували АРТ (104 особи), більшість померли від захворювань, безпосередньо пов’язаних з ВІЛ-інфекцією – 73 особи (21,9% від загальної кількості померлих).    

За місцем смерті: у відділенні ВІЛ-інфікованих КМЦ СНІДу – 75 осіб (22,5%), у закладах протитуберкульозної служби – 46 осіб (13,8%), в інших ЗОЗ – 91 особа (27,3%), вдома – 109 особи (32,7%), інші місця - 12 осіб (3,7%).

         Гострим залишається питання пізньої діагностики ВІЛ-інфекції, щорічно майже половина осіб, яким вперше в житті встановили діагноз «ВІЛ-інфекція», вже перебували у ІІІ-IV стадіях хвороби. Відсоток осіб, які перебували під медичним спостереженням меньше 1 місяця до моменту смерті постійно зростає. Так, за 9 міс 2019 року 41,4%  перебували на диспансерному обліку до моменту смерті менше 1 року (за 9 місяців 2018 р. – 36,8%), з них половина  - 64 особи (19,2%) - менше 1 місяця. 4,8% з числа померлих (16 осіб) у важкому стані перебували на стаціонарному лікуванні в інших ЗОЗ м. Києва, там були виявлені, як ВІЛ-інфіковані, померли і були взяті на диспансерний облік посмертно. Більшість з них (76,1%) звернулись до КМЦ СНІДу вже маючи важку (іноді термінальну) стадію ВІЛ-інфекції, інші померли від захворювань, не пов’язаних з ВІЛ-інфекцією або інших причин, у 8 осіб причина смерті залишилась невідомою.