Алгоритм діагностики та лікування ВГВ

Алгоритм діагностики та лікування ВГВ

Вірусний гепатит В – це вірусне захворювання печінки, лікування якого нині є довготривалим/пожиттєвим.

За даними World Health Organization, у світі понад 257 млн. людей інфіковано та має хронічний вірусний гепатит, який у 20–30% випадків призводить до цирозу або раку печінки. Згідно зі статистикою, в Україні ВГВ виявлено у 2% населення.

Відповідно до цілей Державної стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусних гепатитів на період до 2030 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 р. № 1415-р, до 2025 року 50% осіб з ВГВ повинні знати про свій діагноз, а до 2030 року таких осіб має бути 90 %.

Згідно оновлених наказів МОЗ України № 48 та №49 від 15.01.2021р. в Україні розширено доступ до тестування на ВГВ для дорослих та дітей, що дозволяє своєчасно виявити людей, хворих на хронічний вірусний гепатит В та розпочати лікування. Окрім того, було спрощено алгоритм надання медичної допомоги за місцем мешкання лікарями неінфекційного фаху (сімейними лікарями, наркологами та іншими).

Доведена також ефективність профілактичного щеплення (3 дози вакцини) у зниженні захворюваності і поширеності ВГВ.

Кому РЕКОМЕНДОВАНО пройти тестування на ВГВ:

1. Особи, які споживали/споживають наркотики ін’єкційним шляхом (включаючи тих, хто вживав наркотики хоча б 1 раз у житті).
2. Пацієнти, які перебували або перебувають на гемодіалізі, люди, яким переливали кров.
3. Особи, які отримували медичну допомогу (більше 1 разу на рік), якщо їм проводились маніпуляції із порушенням цілісності шкірних покривів та слизових оболонок у медичних закладах (стоматологічні втручання, хірургічні маніпуляції), особливо там, де немає впевненості щодо належного дотримання заходів санітарного режиму.
4. Особи, які отримували косметологічні та інші процедури, де є порушення цілісності шкірних покривів, слизових, де є контакт із кров’ю (у салонах краси, тату салонах, пірсинг, манікюрних кабінетах).
5. Воїни АТО, яким у польових умовах надавались трансфузії, ін'єкції та користувалися загальними лезами, бритвами, ножицями тощо.
6. Медичні та інші працівники, які під час виконанням службових обов’язків отримали порізи, вкололися предметами, що містять сліди крові, чи мали будь-який інший контакт з інфікованою вірусом гепатиту В кров’ю або рідинами.
7. Вагітні жінки.
8. Пацієнти, в яких є захворювання печінки нез’ясованої етіології, з цирозом печінки та з гепатоцелюлярною карциномою (ГЦК), у кого підвищені біохімічні показники крові, результати УЗД органів черевної порожнини, які підтверджують ураження печінки (ОЧП).
9. Особи, які готуються до лікування онкологічного захворювання.
10. ВІЛ-позитивні.
11. Особи з вірусним гепатитом С (ВГС).
12. Особи, які є/перебували в місцях позбавлення волі.
13. Особи, які мали/мають статевого партнера та близькі побутові контакти з особою, інфікованою ВГВ.
14. Чоловіки, які мають/мали сексуальні стосунки з чоловікам (ЧСЧ).
15. Особи, які надають сексуальні послуги за винагороду (СР).
16. Транссексуали.
17. Особи, які хворіли /мали інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

Розширення та спрощення доступу до тестування на ВГВ дозволяє виявити інфікованих та вчасно розпочати лікування.

Що перевіряється:

• Швидкий діагностичний тест на ВГВ (біомаркером вірусного гепатиту В є поверхневий антиген HbsAg). Збереження HBsAg протягом понад 6 міс. критерій того, що є хронічна ВГВ інфекція. В осіб, яких виявлено HBsAg, проводиться детальніше обстеження:
• антитіла до антигену гепатиту В HBsAg (анти-HbsAg).
• антитіла до ядерного антигену гепатиту В (анти-HBс), у кого було виявлено ВІЛ, ВГС, пацієнтам з онкологічними захворюваннями та тим, хто отримує імуносупресивну терапію.
• Виявляється ДНК ВГВ для визначення стадії ураження печінки та для прогнозу розвитку хвороби.
• РНК вірусного гепатиту Д (ВГД), у кого виявлені антитіла до ВГД.
• Рівень печінкових проб (АЛТ) визначається впродовж 6–12 міс.
• В осіб із хронічною інфекцією ВГВ проводиться скринінг туберкульозу (ТБ), якщо є кашель, лихоманка, втрата маси тіла або нічна пітливість.
• Для визначення стану печінки (фіброзу) проводиться еластографія чи FibroTest.
• У випадку цирозу печінки для оцінки стану вен стравоходу проводиться езофагогастродуоденоскопія.
• УЗД органів черевної порожнини проводиться 1 раз на 6 міс. усім хворим на ВГВ, у кого високий ризик розвитку ГЦК та членам їхньої сім’ї, хворим з ГЦК, ко-інфекцією з ВГД, цирозом печінки.

Для оцінки стану ураження печінки, моніторингу активності ВГВ та подальшого продовження лікування хворі на хронічний ВГВ мають перебувати під постійним наглядом лікаря.

Противірусне лікування ВГВ-інфекції сприяє покращенню якості життя хворих, запобігає прогресуванню хвороби, дозволяє усунути хронічні запальні зміни та прогресуючі фіброзні процеси в печінці, викликані ВГВ та зменшує ризик розвитку цирозу та ГЦК.

Рекомендації для попередження передачі ВГВ для HBsAg позитивних осіб:

Шеплення від ВГВ рекомендовано особам, які проживають спільно з хворим на ВГВ та не хворіли, якщо в них відсутні антитіла до HBsAg та до -HBc.

1. Вакцинація від ВГВ членів сім’ї та сексуальних партнерів.
2. Використання бар’єрних контрацептивів під час сексу, якщо партнер не вакцинований.
3. Використання особистих зубних щіток, лез для гоління, манікюрних ножиць та інших засобів індивідуального догляду, що можуть містити сліди крові або інших рідин організму.
4. Використання одноразового інструментарію для ін’єкцій, особистого набору для проведення тесту на визначення рівня глюкози у крові.
5. Закриття порізів та подряпин.
6. Обробка місць, куди потрапила кров дезінфікуючим розчином.
7. Відмова від донорства крові, органів, сперми.

Використано матеріали:

1. Наказ Міністерства охорони здоров’я України _15 січня 2021 року_ № _48.
2. Наказ Міністерства охорони здоров’я України 15 січня 2021 року_ № _49.
3. https://www.who.int/hepatitis/publications/hepatitis-c-guidelines-2018/en/.
4. Lampertico, P., Agarwal, K., Berg, T., Buti, M., Janssen, H. L., Papatheodoridis, G.Tacke, F. (2017). EASL 2017 Clinical Practice Guidelines on the management of hepatitis B virus infection. Journal of Hepatology, 67(2), 370-398. doi:10.1016/j.jhep.2017.03.021.
5. Guidelines for the prevention, care and treatment of persons with chronic hepatitis B infection. (2015, February 19). Режим доступу до  ресурсу: https://www.who.int/hiv/pub/hepatitis/hepatitis-b-guidelines/en/.
6. Terrault, N. A., Lok, A. S., Mcmahon, B. J., Chang, K., Hwang, J. P., Jonas, M. M., . . . Wong, J. B. (2018). Update on prevention, diagnosis, and treatment of chronic hepatitis B: AASLD 2018 hepatitis B guidance. Hepatology, 67(4), 1560-1599. doi:10.1002/hep.29800.
7. Sarin, S. K., Kumar, M., Lau, G. K., Abbas, Z., Chan, H. L., Chen, C. J., . . . Kao, J. H. (2015). Asian-Pacific clinical practice guidelines on the management of hepatitis B: A 2015 update. Hepatology International, 10(1), 1-98. doi:10.1007/s12072-015-9675-4.