Всесвітній день обізнаності про ендометріоз – 13 березня

Всесвітній день обізнаності про ендометріоз – 13 березня

Ендометріоз відноситься до найбільш поширених гінекологічних захворювань, при якому клітини внутрішнього шару стінки матки – ендометрію, розростаються поза межі матки, чи з проростанням у сусідні органи, чи без такого проростання, а також з можливим поширенням у інших органах. У цих доброякісних розростаннях виникають такі ж циклічні зміни, як і в нормальному ендометрії, що проявляється щомісячними кровотечами. Невеликі кровотечі призводять до запалення тканин і спричиняють симптоми захворювання – біль, збільшення об’єму органу, безпліддя. Симптоми ендометріозу залежать від розташування його вогнищ. Ендометріозна тканина може проростати і в м’язовий шар матки. Під час обстеження матка збільшена до розмірів, характерних для 5-6 тижнів вагітності. У більшості випадків хвороба розвивається в 10% жінок репродуктивного віку, але й може зустрічатися у всіх вікових групах.

Захворювання часто призводить не лише до структурних та функціональних змін у репродуктивній системі, спричиняючи безпліддя, але й значно погіршує фізичне здоров’я, працездатність та може впливати на психоемоційний стан жінок. Ендометріоз вважають не тільки медичною, але й серйозною соціально-економічною проблемою.

Існує 2 види ендометріозу:

 генітальний з локалізацією патологічного процесу у внутрішніх та зовнішніх статевих органах;
 екстрагенітальний – з розташуванням в інших органах.

За поширенням розростань і глибиною ушкодження тканин розрізняють стадії хвороби від першої з поодинокими поверхневими вогнищами до множинних глибоких вогнищ, кіст яєчників та щільних зрощень органів – у 4 стадії. На цю мить причини та патогенез повністю не вивчені та є предметами для подальших досліджень.

Формування й розвиток ендометріозу відбувається на тлі патологічно змінених імунних, молекулярно-генетичних та гормональних процесів у жіночому організмі.

Фактори, що збільшують ризик розвитку патології:

 порушення менструальної функції (ранній початок менструацій, більше ніж 8 днів, зменшення тривалості менструального циклу);
 гінекологічні хірургічні втручання (кесарів розтин, штучний аборт).

Особливе місце в пошуку причин ендометріозу відводять порушенням у нейроендокринній ланці репродуктивної системи: гіпоталамус – гіпофіз – яєчники, особливо на тлі перенесених захворювань бактеріального та вірусного ґенезу, порушень менструального циклу під час статевого дозрівання, стресових ситуацій, ускладнених пологів та абортів. У більшості жінок, хворих на ендометріоз, менструальний цикл не порушується, концентрація статевих гормонів практично не змінюється. Проте спостерігається взаємозв’язок синдрому полікістозних яєчників з ендометріозом. Внаслідок цього порушується послідовність секреції гормонів. За певних обставин, ендометріоз може перероджуватись на рак.

Симптоми ендометріозу:

 тазові болі;
 посилення і подовження менструальних кровотеч;
 біль під час статевого акту;
 біль під час спорожнення кишківника або сечового міхура (при тяжкій стадії хвороби);
 безпліддя.

Діагностика ендометріозу залишається найважливішою ланкою в гінекологічній практиці, оскільки ендометріоз досить часто називають «пропущеною хворобою», а середній час між початком болю та встановленим діагнозом може становити від 8 до 12 років. Ця затримка в діагностиці пов’язана з тривалим лікуванням болю нестероїдними протизапальними препаратами, використанням комбінованих оральних контрацептивів, а також страхом жінок перед діагнозом раку. Крім того, багато жінок вважають порушення менструальної функції та болі нормальним явищем, які жінка повинна терпіти.

Консервативне лікування больового синдрому, гормональна та імунологічна терапія забезпечують зниження проявів симптомів захворювання і на деякий час покращують функцію репродуктивної системи. Відповідно до Глобального консенсусу з сучасного ведення ендометріозу (2013), гормональна терапія в більшості спрямована на попередження рецидивів захворювання чи прогресування розвитку захворювання, для підготовки перед операційним втручанням чи перед програмами допоміжних репродуктивних технологій. Після лікування ендометріозу в багатьох жінок відновлюється репродуктивна функція, знижується ризик рецидивів і їм вдається успішно завагітніти.