Всесвітній день лімфедеми – 06 березня

Всесвітній день лімфедеми – 06 березня

У 2021 році Всесвітній день лімфедеми святкується вже 6-й рік поспіль. Свято засноване Сенатом США у відповідь на ініціативу Лімфатичної освітньо-дослідницької мережі (LE&RN), проводиться з метою об’єднання зусиль світу в боротьбі із захворюванням, підвищення освіченості людей щодо глобальних масштабів проблеми лімфатичних захворювань.

Лімфедема – розповсюджена соціально значуща хвороба, що має багато причин. За даними ВООЗ, приблизно 10% населення страждає цією патологією, переважно жінки молодого та середнього віку. Число вперше виявлених хворих з кожним роком зростає і тенденції до зниження захворюваності не спостерігається.

Лімфедема (слоновість) – набряк кінцівки, захворювання, пов’язане з порушенням лімфатичного дренажу, що обумовлює порушення білкового обміну у тканинах, прогресуюче і необоротне утворення фіброзної тканини. Лімфа – це прозора безбарвна рідина, що заповнює лімфатичну систему людини. Найдрібніші лімфатичні капіляри розташовані майже в усіх органах тіла і відводять надлишок рідини з крові в лімфатичні судини, забезпечуючи постійну дренажну функцію. Клапани в лімфатичних судинах, проникні для лімфотоку лише в один бік, забезпечують односторонній напрямок руху лімфи. Накопичення тканинної рідини проявляється у вигляді набряків. Причини, що призводять до таких змін можуть бути пов’язані з вродженими аномаліями лімфатичних судин або наслідками їх ушкоджень різного характеру.

Сьогодні розрізняють первинну та вторинну форму лімфедеми.

Первинна форма (вроджена) – виникає достатньо рідко внаслідок гіпоплазії, недорозвинення лімфатичних судин або перетяжок в ембріональному періоді розвитку. Особливістю первинної лімфедеми є те, що вона розвивається в молодому віці, часто в період статевого дозрівання, супроводжується зниженням функції щитоподібної залози та резервних можливостей кори наднирників. Участь ендокринної системи у виникненні патології безсумнівна. Також, лімфедема супроводжує багато генетичних синдромів. Початок захворювання часто залишається непоміченим. Воно проявляється появою набряку на тилу стопи. Набряк м’який, безболісний, зменшується після відпочинку або підвищеного положення стопи. Згодом набряк стає щільним, постійно прогресує, розповсюджуючись доверху. Є форми, що розповсюджуються донизу від стегна та зовнішніх статевих органів.

Вторинна лімфедема – це результат виникнення перешкоди на шляху відтоку лімфи (обструкції судини або її розриву). Ознакою хвороби є щільний фіброзний набряк, що не утворює ямки при натисканні. Найчастіше набряк односторонній, в будь-якій частині кінцівки, може наростати в теплу погоду, перед менструацією, після тривалого опущеного положення кінцівки. Набряк може обмежувати об’єм рухів, викликати почуття розпирання. Лімфедема може приводити до значного обмеження працездатності та емоційного стресу.

Найчастіші причини вторинної лімфедеми:
 хірургічні втручання (особливо після видалення лімфатичних вузлів, як правило при лікуванні раку молочної залози; раку шийки матки);
 променева терапія, особливо в пахвовій або паховій області;
 травма;
 обструкція лімфатичних судин через пухлини;
 хронічна венозна недостатність;
 паразитування філярій у лімфатичних судинах (у тропічних країнах, що розвиваються).

При прогресуванні лімфедеми з’являється деформація, порушення функції кінцівки, почуття розпирання і тяжкості, втомлюваність, загальна слабкість, серцебиття.

Головні прояви набряків м’яких тканин поділяють на 3 стадії:
1 стадія – при натисканні в області набряку утворюється ямка, набряк зникає до ранку;
2 стадія – не утворюється ямка при натисканні в області набряку, є хронічне запалення м’яких тканин, що викликає ранній фіброз – розростання сполучної тканини;
3 стадія – набряк щільний, зберігається постійно зі значним збільшенням внаслідок фіброзу м’яких тканин.

Прогресування набряку можна оцінити, вимірюючи окружність кінцівки, а також по об’єму води, яку витісняє вражена кінцівка. Пацієнти, які страждають на лімфедему, знаходяться в зоні ризику розвитку целюліту (структурних змін у підшкірно-жировому шарі з порушенням мікроциркуляції крові і відтоку лімфи), запалення лімфатичних судин – лімфангіту; іноді лімфангіосаркоми (злоякісної пухлини, що походить з тканини лімфатичних судин).

Лікування включає вправи лікувальної фізкультури, компресійний трикотаж, масаж та хірургічні методи. Хоча повного одужання домогтися не вдається, застосування хірургічних методів лікування дозволяє зменшити симптоми, уповільнити прогресування захворювання і запобігти ускладненням. Успіхи сучасної медицини дають підставу дивитися оптимістично на перспективи боротьби з цією складною патологією.