Всесвітній день імунітету – 1 березня

Всесвітній день імунітету – 1 березня

Основа будь-якої інфекційної хвороби – це боротьба між системою імунітету і збудником інфекції. У структурному відношенні імунітет – це розсіяна по всьому організму система клітин так званої білої крові, які у взаємодії між собою та іншими клітинами організму виділяють різні біологічно активні речовини. Першу лінію оборони представляють фагоцити, які забезпечують ранній захист, включають процес запалення. За другу лінію оборони відповідають лімфоцити. Вони виробляють антитіла і додають імунній відповіді специфічну спрямованість. Знання захисних механізмів дозволяє ліквідувати інфекційні хвороби найбільш успішно.

Починаючи з середини ХІХ століття під імунітетом у медицині розуміли несприйнятливість до інфекційних хвороб, що сформувалась внаслідок вакцинації або перенесеної хвороби. Слово «імунітет» позичено з латинської мови, де слово «immunitas» використовувалось як політичний термін і означало недоторканість кого-небудь, на кого не поширюються загальні правила. Спроби пояснити феномен несприйнятливості до хвороби породили 2 геніальні теорії імунітету – фагоцитарну (клітинну) – Іллі Мечнікова та гуморальну – Пауля Ерліха. Мечніков відкрив явище фагоцитозу – захвату і знищення спеціальними клітинами чужорідних для організму біологічних об’єктів. Ерліх головну роль відводив не клітинам, а відкритим ним антитілам – специфічним молекулам, що утворюються в сироватці крові внаслідок нападу агресора. Саме боротьба цих непримиренних теорій та їх всебічний розвиток дозволили в середині ХХ століття зрозуміти найважливіші механізми імунного захисту.

У цей час було встановлено, що білі кров’яні тільця (лімфоцити) діляться на В та Т-лімфоцити. В-лімфоцити продукують антитіла, що зв’язують, нейтралізують чужорідний білок, Т-лімфоцити знищують заражені клітини і сприяють видаленню збудника з організму. Пам’ять про загарбника зберігається і при повторній інфекції боротися з ним стає набагато легше. Було відкрито унікальну здатність клітин крові – лімфоцитів, до розпізнавання генетично чужорідного матеріалу.
Видатний австралійський вчений Бернет створив свою теорію імунітету, де лімфоцитам відводилась головна роль у диференціації «свій» – «чужий». Під імунітетом стали розуміти механізми підтримки генетичної сталості внутрішнього середовища організму. Впродовж останніх років стало зрозуміло, що у процесі еволюції більш досконалі механізми захисту не виключали більш давніх і разом створювали систему оборони від агресії патогенних мікроорганізмів. Така система захисту може розправитись і з власним, але переродженим білком, що стає небезпечним. Це може стати причиною автоімунних захворювань.

Теорії Мечнікова та Ерліха виявилися вірними, вони доповнювали одна одну, отримали експериментальні підтвердження в роботах зірок світової імунології. Розуміння неймовірно складних механізмів адаптивного імунітету дозволило вченим розкрити секрети вродженого і набутого імунітету, розробляти все нові вакцини і сироватки для ефективного захисту. На сьогодні імунізація (специфічний захист) дозволяє попередити 28 тяжких інфекційних хвороб. Якщо в популяції 70-80% осіб під впливом вакцини набувають достатній імунітет до певної інфекції, така інфекція не поширюється, переходить у фазу резервації і з часом може взагалі зникнути.

У Всесвітній день імунітету варто нагадати про важливе передбачення І.Мечнікова. Вчений пов’язував активність відкритих ним фагоцитів з харчуванням людини, активно пропагував вживання кисломолочних продуктів для підтримки необхідного бактеріального середовища у шлунку і кишківнику, що суттєво впливає на імунітет та тривалість життя. Дослідження показали, що симбіоз кишкових бактерій та людського організму надзвичайно глибокий, допомагає не тільки процесу травлення, але стимулює імунітет.
Важливим напрямком наукового пошуку на сьогодні є вивчення ролі імунної системи в елімінації ракових клітин, використання активної специфічної імунотерапії раковими вакцинами. Давня мрія імунологів – стимулювати імунну відповідь проти залишків ракових клітин після видалення пухлин – може стати реальністю. Перспективним на цьому шляху є створення генно-інженерних протиракових вакцин.