Тромбоз

Тромбоз

Тромбоз або тромботичний синдром – патологічний стан утворення кров'яних згустків – тромбів всередині судин, як артерій, так і вен, а також всередині порожнин серця. Тромби утворюються з фібрину, тромбоцитів та осідаючих в їх структурах лейкоцитів і еритроцитів, перешкоджаючи вільному кровообігу в судинній системі.

Кожна людина у своєму житті стикалась з процесом гемостазу – зсідання крові, коли кровотеча в місці пошкодження шкіри чи слизової оболонки через деякий час припиняється. Це надзвичайно важлива функція організму, природний захист від втрати великих обсягів крові внаслідок поранень. При порушенні цілісності судин формені елементи крові – тромбоцити збираються в місці травми, виділяють ряд речовин, які сприяють утворенню білка фібрину. Він, своєю чергою, створює мережу, що затримує формені елементи крові. Таким чином складний поетапний процес гемостазу формує з рідкої крові згусток – тромб, а процес коагуляції і зупинки кровотечі займає близько 5 хв.

При певних умовах тромби можуть утворюватись у кровотоці навіть без зовнішнього ушкодження судин. Такий згусток, який вільно циркулює у кровоносному руслі являє собою ембол. Тромбоемболія – поєднання тромбозу і його головного ускладнення – емболії. Першість у вивченні сутності цих процесів належить великому німецькому вченому Рудольфу Вірхову, який всередині ХІХ ст. ввів терміни у практику світової медицини, визначив відому тромботичну тріаду – 3 головні причини тромбозу:

 уповільнення кровотоку;
 ушкодження судинної стінки;
 підвищену здатність крові до згортання.

До теперішнього часу вже багато відомо про механізм формування тромбів і про фактори згортання крові. Розшифровані молекулярні структури, відомі гени, відповідальні за синтез. Гіперкоагуляція або підвищена здатність до згортання крові може бути обумовлена генетичними дефектами, аутоімунними захворюваннями.

Як правило, тромби артерій пов'язані зі стінкою судини і здатні перекривати її просвіт. Причиною є ураження стінки судини атеросклеротичною бляшкою, наявність якої для людини практично безсимптомна. Порушення цілісності поверхні бляшки запускає механізм утворення тромбу. Ступінь обтурації судини визначає тяжкість ураження органу, який отримує з її допомогою кровопостачання. Повне перекриття просвіту викликає гостру ішемію, що призводить до розвитку інфаркту – змертвіння тої частини органу, яка повністю позбавлена доступу крові. При повільній обтурації судини можливий розвиток обхідного або колатерального кровообігу, що певною мірою дозволяє обмежити ступінь ішемії.

Клінічно тромбоз артерій проявляється:

 ішемічною хворобою серця, у т.ч. гострим коронарним синдромом – інфарктом міокарду;
 ішемічною хворобою мозку і її крайнім ступенем – ішемічним інсультом;
 ішемією кінцівок, аж до гангрени.

Венозна тромбоемболія охоплює 2 різних стани: тромбоз глибоких вен і тромбоемболію легеневої артерії. Венозна тромбоемболія є третім за поширеністю захворюванням серцево-судинної системи, що зустрічається із загальною частотою 100-200 випадків на 100 тис. осіб населення на рік.

Артеріальні, внутрішньосерцеві і, особливо часто, венозні тромби здатні переміщатись по судинному руслу і викликати ішемію органів, яка обумовлює характер розладів у залежності від місця та об'єму перекритої судини.

Небезпека внутрішньосудинного розвитку тромбів полягає в тому, що вони зазвичай виникають раптово, викликаючі клінічні прояви захворювання на фоні попереднього благополуччя. Майже у 30% випадків причиною загибелі людини є вперше утворений артеріальний тромбоз, що забирає життя людини протягом 25-30 хв. від початку прояву хвороби. Масивна тромбоемболія легеневої артерії може закінчуватися летально або переходити в хронічну форму з втратою дієздатності, але її часто можна попередити.

Особливістю венозних тромбозів є те, що їх формування більшою мірою, ніж утворення тромбів в артеріях, залежить від вродженої схильності, так званої тромбофілії. На сьогодні є цілий перелік станів, при яких утворення тромбів супроводжується дефектом тих чи інших протитромботичних пристосувань організму, пов'язаних з дефіцитом певних білків. Тому пацієнтам проводять генетичне типування на предмет виявлення тромбофілій.

Яка ж тактика боротьби з тромбозом. По-перше, це удосконалення первинної профілактики, тобто боротьба з факторами ризику, до яких відноситься малорухливий спосіб життя, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння, куріння, високий вміст холестерину у крові. Європейське товариство кардіологів пропонує стратегію 0–3–5–140–5–3–0 (для кращого запам'ятовування), де:

0 - уникнення тютюнокуріння;
3 – щоденна фізкультура протягом 30 хв., ходьба 3 км;
5 – вживання в їжу щоденно не менше 5 овочів та фруктів;
140 – підтримка артеріального тиску на рівні не вище 140/90 мм рт. ст.;
5 – показник загального холестерину менше ніж 5 ммоль/л;
3 – рівень холестерину низької щільності менше ніж 3 ммоль/ л;
0 – індекс маси тіла менше ніж 25 кг/м2, уникнення центрального ожиріння, рівень глюкози крові менше ніж 6 ммоль/л.

Факторами ризику тромбозу є також оперативні втручання, ендопротезування суглобів, артроскопічні операції, злоякісні пухлини, масивні травми, прийом оральних контрацептивів, тривалі авіаперельоти, вагітність, пологи, вік старше 60 років, варикозно розширені вени. Вторинна профілактика полягає у призначенні лікарських препаратів для недопущення ушкодження атеросклеротичних бляшок і формування на них тромбів. При невисокому ризику, для того, щоб не допустити тромбозу, достатньо застосовувати механічні засоби профілактики – носіння еластичних панчіх, бинтування ніг. У решті випадків використовують фармакологічні засоби.

Особи з низьким ризиком тромбозу глибоких вен, які повинні протягом тривалого часу перебувати в малорухомому положенні, наприклад, під час авіаперельоту або при виконанні їм невеликий планової операції, за відсутності інших факторів ризику тромбозу глибоких вен, можуть робити прості заходи:

 піднімати, згинати і розгинати ноги в гомілковостопних суглобах по 10 разів кожні 30 хв.;
 ходити і потягуватися кожні 2 год. протягом дня.

Пацієнти з підвищеним ризиком повинні:

 тримати ноги піднятими і як скоріше починати рухатися і ходити;
 використовувати антикоагулянти, зниження згортання крові, наприклад, низькомолекулярний гепарин, запобігти тромбоз глибоких вен.

Як варіант, ефективним методом профілактики в осіб з високим ризиком тромбозу (особливо в тих, кому запланована хірургічна операція, пов'язана з високим ризиком кровотечі або недавно перенесли серйозну травму), тобто тим, кому не можна використовувати антикоагулянти можуть використовувати пневмомассажер для гомілок.

Компресійний ортопедичний трикотаж до, під час та після операції звужує вени і прискорює кровотік. Внаслідок цього ймовірність тромбозу знижується. Але якщо їх носити неправильно, вони можуть утворювати складки і посилювати проблему, порушуючи кровообіг у ногах.

Правильне та своєчасне застосування профілактичних заходів при тромбоутворенні, з врахуванням факторів ризику як тромбозів, так і кровотеч, призводить до значного скорочення частоти даного патологічного процесу. Це дозволяє збільшити тривалість і покращити якість життя пацієнтів, знизити витрати на лікування. Наприклад профілактика тромбозів вен за допомогою оперативних втручань дозволяє знизити економічні витрати вдвічі.