Дифтерія

Дифтерія

Дифтерія – це важке інфекційне захворювання з повітряно-крапельним шляхом передачі, збудник якого швидко поширюється при кашлі та чханні. Хвороба супроводжується місцевим запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, явищами загальної інтоксикації, ураженням переважно серцево-судинної, нервової систем і може призвести до смерті.

Протягом останніх років спостерігалось низьке виконання плану профілактичних щеплень проти дифтерії, прошарок незахищеного від дифтерії населення зростав. Це створило загрозу ускладнення епідемічної ситуації. Внаслідок цього в жовтні 2019р. у м.Києві та в Ужгороді були зареєстровані випадки дифтерії. За повідомленням Центру громадського здоров’я наразі спостерігається вкрай низький рівень вакцинації дітей 6 років комплексною вакциною проти дифтерії та правця – 59,7%. Половина дорослого населення країни не має імунного захисту від хвороби.

Збудник дифтерії – дифтерійна паличка є стійкою в навколишньому середовищі. Патогенна дія пов’язана зі специфічним токсином, який виділяє збудник. Дифтерійна паличка проникає у слизові оболонки зіву та інших органів, де викликає крупозне або дифтерійне запалення з утворенням плівок. Токсин, що утворює збудник, всмоктується у кров і викликає загальну інтоксикацію з ураженням серцевого м’яза, нервової системи, нирок, наднирників.

Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів. У залежності від ураженого органу розрізняють дифтерію зіву, носу, гортані, очей та інше. Найбільш небезпечною є токсична форма дифтерії.

При захворюванні спостерігається:

• плівчастий наліт на мигдаликах, що може поширюватись на піднебінні дужки та язик;
• набряк і почервоніння горла;
• біль при ковтанні;
• збільшення шийних лімфатичних вузлів;
• порушення загального стану хворого;
• висока температура тіла;
• порушення з боку серцево-судинної системи;
• загальна розбитість, слабкість;
• болі в животі, іноді блювання;
• набряк підшкірно-жирової клітковини шиї відбиває ступінь загальної інтоксикації.

При дифтерії гортані патологічний процес охоплює слизові оболонки гортані та трахеї, спостерігається осиплість голосу, кашель спочатку гавкаючий, який потім втрачає звучність, наростають симптоми стенозу (перекриття) верхніх дихальних шляхів: шумне дихання, напруження допоміжної дихальної мускулатури. Перехід до асфіктичної стадії проявляється порушенням газообміну, супроводжується ціанозом (посинінням шкірних покривів), випадінням пульсу під час вдиху, пітливістю, занепокоєнням. Якщо людині не буде своєчасно надана лікарська допомога, то хворий може померти від асфіксії. Підтвердженням діагнозу слугує виділення хворим токсигенних дифтерійних паличок.

Ускладнення спостерігаються переважно після перенесеної токсичної форми дифтерії, особливо при пізно розпочатому лікуванні. Одужання від міокардиту – запалення серцевого м’яза, однієї з головних причин смерті при дифтерії, відбувається повільно. Ушкодження нервової системи проявляється паралічами і парезами зовнішніх м’язів очей, м’якого піднебіння, м’язів шиї, тулуба, кінцівок. Вторинна бактеріальна інфекція може обумовлювати пневмонії, отити.

Прогноз при сучасному лікуванні сприятливий, однак при токсичних формах і пізно розпочатому лікуванні прогноз залишається серйозним.

Вакцинація дітей
📎Згідно з Національним календарем профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини з ацелюлярним (АаКДП) та цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом.
📎Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у 2 міс. (I щеплення), 4 міс. (II щеплення), 6 міс. (III щеплення). У 18 міс. проводиться ревакцинація.
📎Ревакцинацію проти дифтерії та правця в 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), в 16 років ‒ анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену (АДП-М).
📎Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем таким чином, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 міс. 29 дн.
📎Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово.

💉Вакцинація дорослих
📎Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.
📎Для профілактики дифтерії в разі виникнення осередку інфекції контактні особи залежно від їхнього вакцинального статусу підлягають негайній імунізації:
🔺нещеплені особи мають одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) препаратами згідно з віком;
🔺особи, які підлягають ревакцинації згідно з Календарем щеплень у цьому році, мають негайно отримати чергову ревакцинацію;
🔺особи, імунізовані згідно з Календарем, мають отримати додаткову дозу АД (дифтерійного анатоксину) чи анатоксину АД-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії минув щонайменше рік.
Лікарі-інфекціоністи радять дорослим і дітям, які не вакциновані проти дифтерії, пройти відповідну профілактичну вакцинацію у свого сімейного лікаря. Вакцина для населення безкоштовна. Епідемія COVID-19 не є протипоказом для вакцинації від дифтерії.