Анафілаксія

Анафілаксія

Анафілаксія – це тяжка, загрозлива для життя алергічна реакція, яка дуже швидко починається, супроводжується порушенням дихання та кровообігу, ураженням шкіри та слизових оболонок.

Анафілаксію спричиняє підвищена чутливість організму людини та деяких тварин на повторне надходження чужорідних речовин, здебільшого білкової природи, що діють як антигени. Це явище відкрив французький фізіолог Шарль Робер Ріше, вивчаючи отруйні властивості морських тварин. У 2013 р. за роботу, присвячену анафілаксії, йому було присуджено Нобелівську премію з фізіології та медицини. Вчений розробив специфічні діагностичні проби для виявлення реакцій гіперчутливості.

Розвиток анафілаксії важко передбачити і приблизно 2% хворих з анафілаксією помирає. Спрогнозувати тяжкість реакції важко, оскільки кожен випадок може потенційно загрожувати життю хворого. Супутня бронхіальна астма – це серйозний фактор ризику розвитку тяжкої анафілаксії.

Патогенез пов’язаний із виділенням у тканинах у відповідь на надходження антигену високомолекулярних сполук, таких як гістамін – медіатор запалення, переміщенням рідини з капілярів у навколишні тканини, що супроводжується гіпоксією. Крайнім ступенем анафілаксії є анафілактичний шок. Основними тригерами або пусковим механізмом анафілаксії є харчові продукти, лікарські засоби, отрута перетинчастокрилих комах. У 20% тригер ідентифікувати неможливо.

Клінічні прояви залежать від ураження органу чи системи. Початковим проявом може бути зомління. Оскільки анафілаксія є генералізованою реакцією, то переважно в патологічному процесі залучено декілька систем організму.

Симптомами анафілаксії можуть бути:

• непритомність, різке зниження кров’яного тиску, аритмія, біль у грудній клітці;
• свербіж губ, язика та піднебіння, проблеми з ковтанням, мовленням;
• набряк губ, язика, ротоглотки, гортані, бронхоспазм, кашель, хрипи, обструкція або перекриття верхніх дихальних шляхів;
• закладеність носа, риніт,
• почервоніння очей, сльозотеча;
• біль у животі, посилена перистальтика, нудота, блювання, діарея;
• дифузне почервоніння та набряк шкіри, тканин орбіти ока;
• кропив’янка, свербіж.

У пацієнтів з анафілаксією слід негайно оцінити прохідність дихальних шляхів, функцію дихання, кровообігу, викликати швидку допомогу за номером 103, по можливості видалити дію тригеру. В основі лікування – повернення рідини з міжклітинного простору в судинне русло. Швидке розпізнавання анафілаксії, своєчасне надання допомоги забезпечують протишоковий ефект. Зменшення набряків сприяє покращенню мікроциркуляції та кровопостачання тканин, нормалізації водно-електролітного балансу.

Харчова алергія виникає, коли імунна система людини сприймає харчовий білок за чужорідний агент і це, як правило, нешкідлива речовина. Маленька кількість продукту-алергену може викликати реакцію непереносимості в людей із підвищеною чутливістю. Контакт з посудом, в якому готували чи зберігали провокуючий алергію продукт, здатен спровокувати реакцію. Цілком безпечний для пацієнта продукт, оброблений в промислових умовах на тому ж обладнанні, що контактувало з харчовим алергеном, стає тригером. Навіть запах харчового алергену може стати причиною анафілактичної реакції. Теплова обробка не знижує ризиків.

Згідно з європейським законодавством, підприємства харчової промисловості повинні захищати споживача, гарантувати достовірну інформацію шляхом внесення інформації на етикетку товару. В разі присутності алергенів вони маркуються як компонент продукту або ідентифікуються як інгредієнт. 

Підприємства харчової промисловості використовують перелік груп харчових алергенів:

1. Молоко (коров’яче, козяче, буйвола та ін.).
2. Горіхи (фундук, волоський горіх, бразильський горіх, мигдаль, кеш’ю пекан, фісташки, австралійський горіх, кіндаль, каштан і соснові шишки).
3. Каші з вмістом глютену (жито, пшениця, кукурудза, ячмінь, соя, боби, горіхи, сочевиця).
4. Яйця (курячі та інших птахів).
5. Помаранчеві і червоні плоди, авокадо.
6. Полуниця, персик, хурма, апельсини, буряк, гранати, морква.
7. Морепродукти і риба (всі види і рибні продукти).
8. Діоксид сірки (міститься у винограді).
9. Селера (стебло селери і селера коренева).
10. Гірчиця (насіння, борошно і масла).
11. Кунжут (включаючи масло, таїни).
12. Люпинове борошно (стручки, чиє насіння використовуються для виробництва борошна для печива, макаронів, соусів та ін.).
13. Молюски (мідії, устриці, кальмари, восьминіг, равлики).
14. Ракоподібні (омар, краб, креветка і лангуст).

За даними Американської Академії алергії, астми та імунології, 90% харчових алергій обумовлюють тільки 6 продуктів харчування. Це молоко, арахіс, соя, яйця, пшениця і лісові горіхи (наприклад, волоський горіх). Схильність до алергії передається у спадок від батьків до дітей. Діти, які знаходяться на грудному вигодовуванні, менш схильні до проявів алергії на коров’яче молоко, ніж діти на штучному вигодовуванні. Зазвичай діти «переростають» алергію на молоко, яйця та сою. Однак, алергія на арахіс, лісові горіхи, рибу та молюсків з віком не проходить. Алергія на один продукт може призвести до виникнення чутливості до схожого продукту, який містить такий же або подібний білок, що і продукт-алерген. Наприклад, якщо в людини є алергія на пилок берези, то при вживанні персиків, яблук, слив і вишні з’являється свербіж у роті та горлі.

Антимікробна терапія інфекційних захворювань часто стає причиною виникнення алергічних реакцій. Реакції, пов’язані з підвищеною індивідуальною чутливістю до антибіотиків, можуть проявлятись анафілаксією. Для лабораторної діагностики таких алергічних реакцій найчастіше застосовують шкірні та інші проби. Для другого типу реакцій на антибіотики має значення кількість введеного препарату і специфічність дії на організм пацієнта. У цьому випадку можуть страждати окремі органи – печінка, нирки, нервова, серцево-судинна, кровотворна система, травний канал. Антибіотики усіх відомих груп мають токсичний ефект різного ступеня прояву. Тому, у зв'язку з можливим виникненням побічних реакцій, потрібно дотримуватись рекомендацій щодо часу вживання антибіотиків, дози, тривалості лікування, підтримки достатнього водного балансу організму. Необхідно відмовитися від використання антибактеріальних препаратів із профілактичною метою.

Алергія на укуси комах доволі поширене явище. Оси і бджоли використовують жало, мурахи кусають щелепами, вприскуючи отруту. У більшості випадків алергічні реакції на компоненти отрути перетинчастокрилих комах помірно виражені. У місці укусу утворюється значна припухлість, виникає виражена болючість, можлива поява висипу, яскраво виражений свербіж, підвищення температури в місці укусу. Якщо комаха вкусила за кисть руки, необхідно одразу зняти прикраси з пальців, витягти жало з ранки, продезінфікувати антисептиком, прикласти холод, При наростанні алергічної реакції необхідно прийняти антигістамінний препарат і викликати швидку допомогу, оскільки можливий анафілактичний шок. Людям, схильним до алергічних реакцій, необхідно захищати шкіру від укусів комах за допомогою спеціальних хімічних засобів – репелентів, протимоскітних сіток.

З огляду на епідемію COVID-19, що триває, пацієнтам із високим ризиком розвитку анафілаксії рекомендовано обговорити ситуацію з сімейним лікарем, мати у своєму розпорядженні спеціальні автоінжектори, освоїти техніку та методику користування пристроєм, знати симптоми анафілаксії.